Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 199/8367/16
провадження № 61-723св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року у складі судді Руденко В. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 02 лютого 2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 8 000 грн на платіжну карту зі сплатою процентів у розмірі 30 % річних та кінцевим терміном погашення кредиту, що відповідає строку дії картки.
ОСОБА_1 не виконав узяті на себе зобовʼязання, внаслідок чого станом на 31 жовтня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 14 580,10 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 7 947,21 грн, заборгованості за процентами - 4 762,41 грн, заборгованості за пенею та комісією - 700 грн, штрафу (фіксована частина) - 500 грн, штрафу (процентна складова) - 670,48 грн.
На підставі викладеного ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 580,10 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 з 10 грудня 2014 року, приймав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є учасником бойових дій. Також по теперішній час відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині.
Враховуючи вище викладене, суд позбавлений можливості дійти висновку про дійсну заборгованість відповідача перед позивачем щодо тіла кредиту на час розгляду справи.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості не відповідає вимогам Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
29 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2019 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на припущеннях, що заборонено процесуальним законом. Суди безпідставно не застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а саме статті 204, 218, 509, 526, 526, 527, 626, 629, 642, 1054 ЦК України та неправильно застосували Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідач отримав кредит у розмірі 8 000 грн, тому зобовʼязаний повернути його та сплатити інші платежі, передбачені укладеним між сторонами договором. Позивачем надано обґрунтований розрахунок заборгованості за кредитним договором, який не спростований судами першої та апеляційної інстанцій.
Разом з тим, Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не звільняє військовослужбовця від майнової відповідальності за кредитними зобовʼязаннями в повному обсязі. У матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про проходження відповідачем військової служби.
При наявності доказів обізнаності позивача про мобілізацію відповідача, позовні вимоги мали бути зменшені в частині стягнення заборгованості з відсотків за користування кредитом та неустойки з 10 грудня 2014 року до дати знаходження відповідача в зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО). Судами не встановлено факт проходження відповідачем військової служби в особливий період.
Доводи інших учасників справи
Інший учасник справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 02 лютого 2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 8 000 грн на платіжну карту зі сплатою процентів у розмірі 30 % річних та кінцевим терміном погашення кредиту, що відповідає строку дії картки.
Встановлено, що відповідач належним чином не виконав свої зобовʼязання за кредитним договором.
Відповідно до наданого банком розрахунку станом на 31 жовтня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" становить 14 580,10 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 7 947,21 грн, заборгованості за процентами - 4 762,41 грн, заборгованості за пенею та комісією - 700 грн, штрафу (фіксована частина) - 500 грн, штрафу (процентна складова) - 670,48 грн.
Згідно з витягом з особової справи ОСОБА_1 зарахований на всі види забезпечення в частині наказом командира військової частини від 11 грудня 2014 року.
Також у матеріалах справи знаходиться посвідчення на імʼя ОСОБА_1, предʼявник якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та пʼятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.