ПОСТАНОВА
Іменем України
09 квітня 2019 року
Київ
справа №462/7616/15-а
касаційне провадження №К/9901/14677/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 02.12.2015 (головуючий суддя: Колодяжний С.Ю.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 (головуючий суддя: Іщук Л.П. судді: Дякович В.П., Сеник С.П.) у справі №462/7616/15-а (№876/1011/16) за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправними дії заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошниченко М.І. щодо винесення постанови №2239/20917/15 в справі про порушення митних правил від 16.10.2015 якою його було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 8 500 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил від 16.10.2015 №2239/20917/15.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача притягнуто до відповідальності поза межами встановленого митним законодавством строку; вказує на те, що допущене ним правопорушення не є триваючим.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 02.12.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016, адміністративний позов задоволено.
Судами першої та апеляційної інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що 29.09.2015 близько 12 год. 19 хв. гр. України ОСОБА_1, слідуючи в приватну поїздку з Республіки Польща в Україну через митний пост "Грушів" Львівської митниці ДФС, в якості водія легкового автомобіля марки "MERCEDES-BENZ E220", реєстраційний номер НОМЕР_1, вʼїхав в зону митного контролю, обравши для проходження митного контролю канал позначений символами зеленого кольору "зелений коридор". Під час внесення інформації в ПІК "Інспектор-2006" спрацював програмний модуль "АСАУР" згідно якого вбачається, що гр. ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, не вивіз транспортний засіб марки "AUDI A6" р.н.з. НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4, країна реєстрації - Республіка Польща. За результатам перевірки інформації в ЄАІС Держмитслужби України встановлено, що гр. ОСОБА_1 08.01.2015 ввіз на територію України через пункт пропуску "Шегині-Медика" в митному режимі "транзит" легковий автомобіль марки "AUDI A6" р.н.з. НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4, країна реєстрації - Республіка Польща. Згідно автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор-2006" та ЄАІС Держмитслужби України зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 29.09.2015 не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства, не поміщений. За фактом події, посадовою особою органу доходів і зборів складено протокол про порушення митних правил №2239/20917/15 від 29.09.2015. За результатами розгляду справи про порушення митних правил, посадовою особою митного органу винесено постанову №2239/20917/15 від 16.10.2015, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, у звʼязку з чим накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що інкриміноване позивачу правопорушення не є триваючим, а отже позивача поза межами встановлених митним законодавством строків піддано адміністративному стягненню.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Львівська митниця ДФС подала касаційну скаргу, у якій просила Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що дії позивача містять ознаки порушення митних правил визначених частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, у звʼязку з чим позивача обґрунтовано піддано адміністративному стягненню. Органом доходів і зборів зазначено про те, що вчинене позивачем правопорушення є триваючим, у звʼязку з чим адміністративне стягнення накладено у межах строків визначених статтею 467 Митного кодексу України, а саме у межах шести місяців з дня виявлення цього правопорушення.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно частини першої статті 90 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до статті 381 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
За змістом статті 93 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту та бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.
Частиною другою статті 200 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена у строк, визначений статтею 95 цього Кодексу.
Згідно частини шостої статті 379 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу.