ПОСТАНОВА
Іменем України
09 квітня 2019 року
Київ
справа №2а-6493/09
адміністративне провадження №К/9901/2513/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Агродар Україна" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 (суддя - Шевяков І.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 (головуючий суддя - Дюкарєва С.В., судді: Жигилій С.П., Перцова Т.С.) у справі № 2а-6493/09 за позовом Приватного підприємства "Агродар Україна" до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, за участю прокуратури Полтавської області, про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Приватне підприємство "Агродар Україна" (далі - ПП "Агродар Україна") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії податкового органу, який провів перевірку ПП "Агродар Україна" липні 2008 року та склав акт № 1320/23-8//33574817 від 17.07.2008, розголосив таємницю слідства, перебрав на себе функції адміністративного суду по визнанню угод між позивачем і контрагентами недійсними, не надав позивачу при врученні копії акту перевірки № 1320/238//33574817 від 17.07.2008 всіх додатків, зазначених в акті, змушував позивача сплатити податки за інших субʼєктів підприємницької діяльності шляхом направлення податкових повідомлень - рішень позивачу, привласнив право, не передбачене статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", в частині визнання податкових накладних недійсними; скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, за участю прокуратури Полтавської області (далі - ДПІ у м. Полтаві) від 28.07.2008 № 0000562310/0 та № 0000572310/0.
Справа судами розглядалась неодноразово.
За наслідками останнього перегляду, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014, в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ПП "Агродар Україна" оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог ПП "Агродар Україна" зазначає, що попередніми судовими інстанціями було безпідставно відхилено, як доказ реальності спірних операцій, подані позивачем первинні документи, не досліджено належним чином зміни майнового стану учасників розглядуваних операцій, наслідком чого стало прийняття неправильних по суті спору рішень.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як зʼясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку ПП "Агродар Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.12.2007.
За результатами перевірки 17.07.2008 складено акт № 1320/23-8/33574817 в якому відображено висновок про порушення позивачем підпункту 5.3.1, підпункту 5.3.9, пункту 5.3. статті 5, пункту 5.9, статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2006 по 31.12.2007 в розмірі 28569,40 грн.; статті 3, підпункту 7.4.1 підпункту.7.4.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1130841,00 грн.
В обґрунтування зазначеного висновку податковий орган посилався на те, що ПП "Агродар Україна" безпідставно до складу валових витрат віднесено витрати на оплату міжнародних розмов та послуг міжнародного роумінгу в сумі 9659,67 грн., оскільки зовнішньоекономічну діяльність підприємство не здійснювало. Стверджував також про заниження позивачем податку на додану вартість у серпні, вересні, жовтні 2007 року на загальну суму 1130 841 грн., посилаючись на нікчемність правочинів між ПП "Агродар Україна" та ТОВ "Янтар і Ко", оскільки документи бухгалтерського обліку, якими оформлено операції між вказаними субʼєктами господарювання, не можуть вважатись первинними, так як в реальності не підписувались директором ТОВ "Янтар і Ко", а операції поставки не відбувались. Податковий орган посилався на те, що позивачем до складу скоригованого валового доходу не включено приріст балансової вартості запасів, в результаті чого занижено скоригований валовий дохід на суму 100649,05 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем 28.07.2008 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000562310/0, згідно з яким ПП "Агродар Україна" визначено суму податкового зобовʼязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 42854,87 грн. (в тому числі за основним платежем - 28569,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14284,88 грн.) та № 0000572310/0, згідно з яким ПП "Агродар Україна" визначено суму податкового зобовʼязання з податку на додану вартість в розмірі 1696 261,50 грн. ( в тому числі за основним платежем - 1130841,00 грн., за штрафними (фінансовими)санкціями 565420,50 грн.).
За наслідками процедури адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що надані позивачем первинні документи не свідчать про можливість реального здійснення господарських операцій.
Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, як це визначено у підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 даного Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звʼязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
При цьому підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного вище Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовʼязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у звʼязку з наступним: або придбанням/виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.
Дата виникнення права платника податку на податковий кредит, як це передбачено у підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, слід вважати дату здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У підпункті 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 наведеного вище Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовʼязань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").
Таким чином, витрати для цілей визначення обʼєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обʼєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Слід зазначити, що обовʼязок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає субʼєктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.
Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець повʼязує право платника на податкову вигоду.
Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ПП "Агродар Україна" у відповідних звітних періодах до складу валових витрат віднесено витрати на оплату послуг міжнародного роумінгу в сумі 9659,67 грн.