ПОСТАНОВА
Іменем України
09 квітня 2019 року
Київ
справа №804/307/16
касаційне провадження №К/9901/14915/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 (головуючий суддя - Кононенко О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 (головуючий суддя - Дадим Ю.М., судді: Уханенко С.А., Богданенко І.Ю.) у справі №804/307/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Поліпласт-К" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Поліпласт-К" звернулося до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № 110070000/2015/00158 від 03.12.2015 та рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товару № 110070000/2015/300093/1 від 03.12.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016, адміністративний позов задоволено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та компанією "Chemax Emilia Sobol" (Польща) було укладено контракт № POLICHEM/15 від 13.11.2015 на постачання продуктів неорганічної хімії: тетраборат динатрію (бура очищена), пентагідрат тетраборату динатрію: бура пʼятиводна у кількості 10000 кг. та бура пʼятиводна біг-бег у кількості 12000 кг., всього 22000 кг, за ціною 0,505 євро/кг та 0,49 євро/кг відповідно, на умовах поставки FCA Люблін, Польща, загальною вартістю 10 930 євро. 30.11.2015 з метою митного оформлення товару декларантом було подано до Дніпропетровської митниці ДФС митну декларацію №110070000/2015/311754. Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Під час здійснення митного контролю митним органом було витребувано у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої до митного оформлення вартості товару; на вимогу митного органу декларантом подано додаткові документи. За результатами розгляду МД та документів, з урахуванням додатково поданих, посадовою особою митного органу складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи попуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110070000/2015/00158 від 03.12.2015, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 110070000/2015/300093/1 від 03.12.2015. Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийнявши оскаржувані рішення та картку відмови. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також обʼєктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на ненадання всіх необхідних первинних документів, наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Дніпропетровська митниця ДФС подала касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Касаційна скарга обґрунтована тим, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) через наявні у них розбіжності та відсутність певних відомостей щодо складових митної вартості. Таким чином, митний орган наполягає на правильності застосування ним резервного методу визначення митної вартості товарів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Як свідчать обставини справи та зʼясовано судами першої та апеляційної інстанцій, декларантом одночасно із МД №110070000/2015/311754 від 30.11.2015 було подано органу доходів і зборів наступні документи: контракт № POLICHEM/15 від 13.11.2015; рахунок-фактура (інвойс) № F/000492/11/15 від 23.11.2015; рахунок-проформа № 16/11/2015-001 від 16.11.2015; платіжне доручення № 32 від 20.11.2015; міжнародну автомобільну накладну №0005647 від 25.11.2015; заявку на перевезення № 18-11-01 від 18.11.2015; довідку транспортно-експедиторських послуг № 985 від 30.11.2015; пакувальний лист № 20151123 від 23.11.2015; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару №2730 від 25.11.2015; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару № 2730 від 25.11.2015; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 25.11.2015; сертифікат про походження товару загальної форми № PL/MF/AL0000168 від 25.11.2015; сертифікат аналізу № 01-01/11/2015 від 23.11.2015; договір про надання послуг митного брокера № 25/11 від 25.11.2015.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обовʼязок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозвʼязок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.