ПОСТАНОВА
Іменем України
11 квітня 2019 року
Київ
справа №810/1367/14
адміністративне провадження №К/9901/3870/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України на постанову Київського окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецької О.О., суддів Головенко О.Д., Щавінського В.Р. від 23 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г. від 28 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" до Міністерства доходів і зборів України про визнання дій протиправними та зобовʼязання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач, Міндоходів), в якому просило: 1) визнати наявність компетенції Міндоходів щодо розгляду по суті повторної скарги Товариства від 18 жовтня 2013 року вих. №02/499 на податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 26 липня 2013 року №0001102201/26; 2) визнати протиправною бездіяльність Міндоходів щодо прийняття належного рішення за повторною скаргою Товариства від 18 жовтня 2013 року вих. №02/499 на податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 26 липня 2013 року №0001102201/26.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що Товариством в порядку адміністративного оскарження подана повторна скарга на податкове повідомлення-рішення та рішення Головного управління Міндоходів у Київській області про залишення скарги без розгляду, однак Міністерство доходів і зборів України у строк, визначений у пункті 56.8 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не прийняло вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, а лише повідомило листом про залишення рішення органу нижчого рівня без змін, тобто, як вважає позивач, по суті не розглянуло скаргу.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року, позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Міндоходів щодо прийняття належного рішення за повторною скаргою Товариства від 18 жовтня 2013 року вих. №02/499 на податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 26 липня 2013 року №0001102201/26; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Однак зміст касаційної скарги свідчить про незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій лише в частині задоволених позовних вимог.
Вважає, що суди дійшли помилкового висновку, адже позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо прийняття належного рішення за повторною скаргою на податкове повідомлення-рішення, яке оскаржено в судовому порядку, а тому не підлягає адміністративному оскарженню.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2014 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 жовтня 2013 року позивач звернувся до Міндоходів з повторною скаргою на податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 26 липня 2013 року №0001102201/26 та рішення Головного управління Міндоходів у Київській області від 09 жовтня 2013 року №1005/10/10-36-10-01-206/676 про залишення скарги без розгляду, у якій просив скасувати такі рішення, а також надати мотивовану письмову відповідь за результатом розгляду повторної скарги.
У листі від 01 листопада 2013 року за вих. №14500/6/99-99-10-01-15 Міндоходів повідомило Товариство, що залишає без змін рішення Головного управління Міндоходів у Київській області від 09 жовтня 2013 року №1005/10/10-36-10-01-206/676.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За частиною третьою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субʼєктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) <…>; 5) розсудливо <…>; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок оскарження рішень контролюючих органів врегульований статтею 56 ПК України.
Відповідно до пунктів 56.2, 56.3 статті 56 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобовʼязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.