ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/6052/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
представник позивача - Іванов А. О., адвокат
відповідач - Державна іпотечна установа
представник відповідача - Дяченко В. С.,
третя особа-1 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
представник третьої особи-1 - Ярошенко А. С., адвокат
третя особа-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс"
представник третьої особи-2 - не зʼявився
третя особа-3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар"
представник третьої особи-3 - не зʼявився
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Державної іпотечної установи на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 (Головуючий суддя - Коротун О. М., судді Чорногуз М. Г., Тищенко А. І.) у справі Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" про визнання договорів недійсними,
Короткий зміст позовних вимог
1.1. 04.04.2016 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" (далі - Позивач, Банк) звернулося до Державної іпотечної установи (далі - Відповідач, Установа), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Третя особа-1, Фонд) з позовом про визнання недійсним договору застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014, укладеного між Позивачем та Відповідачем (далі - Договір застави); визнання недійсним договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.2014, укладеного між Позивачем та Відповідачем (далі - Договір відступлення).
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході перевірки уповноваженою особою Банку зазначених Договорів виявлено численні порушення законодавства України та обмежень, встановлених Національним банком України, у звʼязку з чим прийнято рішення, оформлене протоколом від 22.09.2015 № 54, відповідно до якого вказані правочини є нікчемними на підставі пунктів 1, 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
2. Короткий зміст судових рішень по суті
2.1. 15.11.2016 Київський апеляційний господарський суд (головуючий суддя Руденко М. А., судді Буравльов С. І., Дідиченко М. А.) прийняв постанову, залишену без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 (головуючий суддя Євсіков О. О., судді Кролевець О. А., Самусенко С. С.), якою апеляційну скаргу Банку задовольнив; рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 скасував та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю; визнав недійсними Договір застави та Договір відступлення.
2.2. Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що Договір застави та Договір відступлення укладені всупереч вимогам постанови Національного банку України № 348/БТ, яка була отримана Позивачем у встановленому законом порядку та була обовʼязковою для виконання, в період існування у Банку відповідних заборон, зокрема щодо здійснення кредитних операцій, операцій щодо зміни та реалізації заставленого майна за наданими кредитами без погодження з представником Національного банку України. В умовах Договору застави та Договору відступлення не визначено строків виконання зобовʼязань Позивачем перед Відповідачем. Умовами Договору застави оплата за таке відступлення не передбачена. Таким чином, уклавши спірні Договори, Позивач взяв на себе зобовʼязання щодо виконання грошових вимог Відповідача у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Відповідач є кредитором Позивача за договором банківського рахунка від 27.02.2013 № 26/995-070 (далі - Договір банківського рахунка), який є публічним договором, однак в даному випадку Відповідачу шляхом укладення Договорів застави та відступлення надано перевагу, адже запропоновано лише безпосередньо йому вчинення вказаних правочинів на підставі індивідуального рішення Кредитного комітету Позивача, тобто умова про укладення Договорів застави (Договорів відступлення) як спосіб забезпечення виконання зобовʼязань за договорами банківського рахунка не пропонувалася публічно невизначеному колу осіб, зокрема, іншим клієнтам Позивача. Таким чином укладені з Відповідачем правочини ставлять інших кредиторів Позивача з аналогічними вимогами у невигідне становище, оскільки умови Договору застави та Договору відступлення, укладених для забезпечення виконання Позивачем зобовʼязань за Договором банківського рахунка, прямо передбачають передачу Відповідачу як кредитору та заставодержателю предметів застави (майнових прав за кредитними договорами), що в свою чергу свідчить про надання останньому переваг перед іншими кредиторами та суперечить пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і є ознакою нікчемності правочину, отже уповноважена особа правомірно встановила, що вказані Договори є нікчемними.
3. Короткий зміст заяви про перегляд за нововиявленими обставинами
3.1. 27.09.2018 Відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з заявою, в якій просив прийняти до розгляду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016, змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 шляхом зазначення у її мотивувальній частині, що "недотримання ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою вимог постанови Національного банку України (далі - НБУ) № 692/БТ від 12.06.2014 не впливає на недійсність Договору застави майнових прав № Д-1/2015 від 04.02.2015р. та Договору відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1/2015 від 04.02.2015 р.".
3.2. Заява мотивована тим, що після прийняття апеляційним судом постанови, Відповідачу стали відомі певні матеріально-правові факти, а саме НБУ у своєму листі від 30.08.2018 № 20-0010/47170 повідомив, що "до повноважень Національного банку України не належить встановлення правових підстав визнання недійсності правочинів". Втім, приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що укладенню Позивачем та Відповідачем спірних правочинів мало б передувати обовʼязкове погодження з представником НБУ, однак до такого висновку суд дійшов лише на підставі копії постанови Правління НБУ № 348/БТ від 12.06.2014, без зʼясування позиції і пояснень регулятора - НБУ. Натомість визначення НБУ правової характеристики порядку застосування постанови правління НБУ № 348/БТ від 12.06.2014 спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо можливості для застосування такої підстави недійсності Договорів застави та відступлення.
4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4.1. 26.12.2018 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відмовлено у задоволенні заяви Відповідача про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 за нововиявленими обставинами; постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 залишено в силі.
4.2. Суд дійшов висновку про те, що у листі, на який посилається Відповідач, НБУ жодним чином не визначалась правова характеристика порядку застосування постанови Правління НБУ № 348/БТ від 12.06.2014, як про це зазначає заявник, а вказівка НБУ на те, що до його компетенції не належить встановлення правових підстав визнання недійсності правочинів, не впливає на статус відповідної постанови як такої, що є обовʼязковою для застосування та не є нововиявленою обставиною у розумінні частин першої, другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Крім того сам лист НБУ № 20-0010/47170 від 30.08.2018 не існував на час ухвалення постанови, про перегляд якої за нововиявленими обставинами Відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить повністю скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018, ухвалити постанову, якою задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016, змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 шляхом зазначення у її мотивувальній частині, що "недотримання ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою вимог постанови НБУ № 692/БТ від 12.06.2014 не впливає на недійсність Договору застави майнових прав № Д-1/2015 від 04.02.2015р. та Договору відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1/2015 від 04.02.2015 р.".
6. Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
6.1. 06.03.2019 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 залишити без змін.
6.2. 15.03.2019 Третя особа-1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 залишити без змін.
7. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі
7.1. Зазначена нововиявлена обставина вже існувала на час розгляду справи судом першої інстанції, однак не була відома Установі, втім врахування позиції НБУ щодо порядку застосування постанов правління суттєво впливає на правильність встановлення фактичних обставин.
7.2. Висновок суду про те, що наданий Відповідачем лист не є нововиявленою обставиною не узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 щодо необхідності чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).
7.3. Суд апеляційної інстанції під час прийняття постанови 15.11.2016 у цій справі послався на норми права, які не діяли на час виникнення спірних правовідносин, а саме статтю 56 Закону України "Про Національний банк України", яка не встановлювала компетенцію НБУ на застосування до спірних правовідносин постанови правління НБУ № 348/БТ.
8. Доводи Позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу
8.1. Суд апеляційної інстанції, враховуючи положення чинного законодавства, правильно встановив, що обставини, на які послався Відповідач як на нововиявлені, не існували на час ухвалення постанови, про перегляд якої за нововиявленими обставинами подано заяву.
8.2. Лист НБУ № 20-0010/47170 від 30.08.2018 не може вважатись нововиявленою обставиною у розумінні положень статті 320 ГПК України.
8.3. Факт того, що до повноважень НБУ не належить встановлення правових підстав визнання недійсності правочинів жодним чином не впливає на законність судових рішень у цій справі та не є нововиявленою обставиною, адже правові підстави недійсності правочинів встановлюються законом, про що Відповідачу мало бути відомо протягом усього часу розгляду справи.
8.4. Установа не навела обґрунтування обставин, наявність яких не надавала їй можливості звернутись з таким запитом до НБУ на час розгляду справи відповідно до статті 33 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи, подати відповідний доказ наявності тих обставин, які вона вважає істотними для вирішення цього спору.
8.5. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені Відповідачем обставини не мали істотного значення для справи під час її розгляду, не спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення і ніяким чином не впливають на висновки суду, тобто не є нововиявленими, тому підстави для перегляду постанови суду апеляційної інстанції відсутні.