ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 925/291/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Смартпост",
представник - адвокат Журавель Р.О. (ордер серії КС №541906 від 16.02.2019)
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧК-Імператор",
представник не зʼявився,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5
представник не зʼявився
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартпост"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 17.01.2019
у складі колегії суддів: Зубець Л.П. (головуючий), Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.
у справі №925/291/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартпост"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧК-Імператор"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 18.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Смартпост" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 18.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі №925/291/18 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №925/291/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2019.
3. Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2019 у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я. відкрито касаційне провадження у справі №925/291/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартпост" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 та призначено її розгляд в судовому засіданні на 26.03.2019 о 09 год. 15 хв.
4. У звʼязку з відпусткою судді Погребняка В.Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №925/291/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2019.
5. Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2019 колегією суддів у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г. прийнято справу №925/291/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартпост" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 до провадження з призначеним ухвалою 26.02.2019 розглядом на 26.03.2019 о 09 год. 15 хв.
6. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧК-Імператор" подало відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартпост" 26.03.2019 о 14 год. 50 хв., тобто після завершення судового засідання Верховного Суду о 10 год. 03 хв. та прийняття рішення по суті касаційної скарги.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог та провадження в суді першої інстанції
7. 22.03.2018 поштовим відправленням Товариство з обмеженою відповідальністю "Смартпост" (далі - ТОВ "Смартпост", позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧК-Імператор" (далі - ТОВ "ЧК-Імператор", відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.11.2014, укладеного між сторонами спору щодо поставки олії соняшникової, як такого, що є фіктивним, тобто вчинений позивачем та відповідачем без наміру настання правових наслідків, які обумовлюються таким правочином, та за умов відсутності його реального виконання сторонами; позивач доводив, що поставка товару за договором реально не могла бути здійснена 01.12.2014, так як легковий автомобіль перевізника не мав технічних можливостей для разового перевезення товару (вантажу) загальною масою 30 340 кг, а буксирувальний причіп, який було зазначено у товарно-транспортній накладній, призначений для вантажних автомобілів; дії керівників товариств-сторін спору при підписанні первинних документів, що стосуються спірної господарської операції, були спрямовані на умисне невиконання договірних зобовʼязань щодо поставки товару; як підставу позову визначено положення статей 203, 215, 216, 234, 509, 526, 655, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції Закону України №1669-VII від 02.09.2014, чинній з 15.10.2014.
8. 30.03.2018 ухвалою Господарського суду Черкаської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5, третя особа) як особу, що є учасником правовідносин з купівлі спірної соняшникової олії у ТОВ "ЧК-Імператор".
9. 21.08.2018 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/291/18 позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 27.11.2014 (предмет договору - олія соняшникова), укладений між ТОВ "ЧК-Імператор" та ТОВ "Смартпост", стягнено з відповідача на користь позивача 1 762 грн. витрат зі сплати судового збору.
9.1. Судом встановлено, що предметом спору у справі №925/291/18 є дійсність договору купівлі-продажу олії соняшникової, позивач доводив фіктивність оспорюваного правочину з посиланням на обставини його невиконання сторонами (продавцем і покупцем) та безтоварність спірної господарської операції.
9.2. Судом встановлено, що 27.11.2014 за погодженням з ТОВ "ЧК-Імператор" директор ТОВ "Смартпост" ОСОБА_10 прибув до міста Черкаси для підписання заздалегідь підготовлених ТОВ "ЧК-Імператор" документів, а саме: договору купівлі-продажу від 27.11.2014 між ТОВ "ЧК-Імператор" (постачальник, відповідач) та ТОВ "Смартпост" (покупець, позивач), за яким постачальник зобовʼязався поставити олію соняшникову, а покупець зобовʼязався прийняти та оплатити таку продукцію; видаткової накладної №2 від 01.12.2014; податкової накладної №2 від 01.12.2014 та товарно-транспортної накладної №360260 від 01.12.2014.
9.3. Суд встановив, що за доводами позивача (покупця) спірний договір купівлі-продажу укладено без мети настання правових наслідків, оскільки після підписання сторонами спору зазначених первинних документів як ТОВ "ЧК-Імператор" (постачальник), так і ТОВ "Смартпост" (покупець) не вчиняли дій щодо реального виконання спірного договору та не мали господарських відносин в подальшому; зазначене свідчить про фіктивність оспорюваного правочину, що є підставою для визнання його недійсним (фіктивним) в порядку статей 203, 215, 234 ЦК України.
9.4. Судом встановлено, що у відзиві на позов відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з посиланням на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 27.11.2014 відповідачем, як постачальником, згідно з видатковою накладною №2 від 01.12.2014 відвантажено позивачу олію соняшникову в кількості 30 340 кг на суму 467 236 грн. з ПДВ; факт одержання вантажу підтверджується підписом уповноваженої особи позивача у графі "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)", що свідчить про помилковість доводів ТОВ "Смартпост" про те, що поставка олії соняшникової за оспорюваним правочином фактично не відбулася на користь позивача.
9.5. Суд встановив, що відповідач, як постачальник, доводив дійсність господарської операції з поставки олії соняшникової саме позивачу у місто Миколаїв з посиланням на дані товарно-транспортної накладної №360260 від 01.12.2014 про перевезення товару за замовленням позивача з міста Черкаси до міста Миколаєва залученим позивачем автомобільним НОМЕР_1, причіп/напівпричіп НОМЕР_4, пункт розвантаження - місто Миколаїв.
10. Приймаючи рішення про визнання оспорюваного правочину недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи 27.11.2014 договір купівлі-продажу олії соняшникової, сторони спору не погодили всіх істотних умов, що становлять зміст договору купівлі-продажу, а саме щодо предмета та ціни договору, а також керуючись принципом свободи договору визначили інші істотні умови договору купівлі-продажу, виконання яких не підтверджено належними доказами.
10.1. Місцевим судом встановлено, що за змістом дослідженої в судовому засіданні копії договору купівлі-продажу від 27.11.2014 вбачається, що предметом оспорюваного договору сторони визначили "олію соняшникову", однак, із ДСТУ 4492:2005 "НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ ОЛІЯ СОНЯШНИКОВА" вбачається, що олію соняшникову, залежно від технології і показників якості, поділяють на види, ґатунки та марки, тоді як сторонами в оспорюваному договорі не визначено істотної умови ні про ДСТУ, ні про вид, ґатунок та марку олії, яку відповідач зобовʼязався поставити на користь позивача на виконання умов спірного договору.
10.2. Судом встановлено, що за умовами пункту 2.1. оспорюваного договору сторони погодили, що відповідач відвантажує товар на адресу позивача за цінами, що визначені в специфікації або накладній відповідача, і які погоджені з позивачем, однак, доказів наявності специфікацій до договору із визначеною в ній ціною сторони суду не надали.
10.3. Суд встановив, що пунктом 2.2. договору купівлі-продажу від 27.11.2014 сторони передбачили, що доставка товару здійснюється за домовленістю згідно з додатком до договору, проте додатків до оспорюваного договору сторонами суду не надано.
10.4. Судом встановлено, що згідно з пунктом 5.2. спірного договору сторони погодили, що датою передачі вважається дата одержання товару на складі, зазначеному покупцем, однак, доказів зазначення місцезнаходження складу покупця й одержання товару покупцем саме на зазначеному складі відповідач суду не надав.
10.5. Місцевий суд встановив, що за умовами пунктів 6.1., 7.1. оспорюваного договору сторони погодили перехід права власності на товар до позивача з моменту підписання накладної про отримання товару з відстрочкою розрахунку за поставлений товар впродовж 21 банківського дня з моменту відвантаження продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або в касу постачальника.
10.6. Судом першої інстанції надано оцінку, як доказам у справі, поясненням свідків - директора ТОВ "Смартпост" ОСОБА_10 та директора ТОВ "ЧК-Імператор" ОСОБА_11 та встановлено, що з пояснень свідка ОСОБА_10 вбачається, що після підписання ним товарно-розпорядчих документів з відповідачем - ТОВ "ЧК-Імператор" позивач - ТОВ "Смартпост" не вчиняв дій на виконання договірних зобовʼязань; свідок ОСОБА_11 стверджував, що олія соняшникова, яка була предметом оспорюваного договору купівлі-продажу, поставлена ТОВ "Смартпост", факт її одержання покупцем (позивачем) підтверджується підписами сторін на накладних, однак, оригінали договору та товарно-транспортних накладних директор ТОВ "ЧК-Імператор" надав слідчому для долучення до матеріалів кримінальної справи, порушеної щодо ТОВ "Смартпост" за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України; пояснення свідка ОСОБА_11 місцевий суд оцінив критично, виходячи із змісту повідомлення Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 30.07.2018 №10534/46/03-2018 про те, що в матеріалах кримінального провадження наявні лише копії первинних документів щодо здійснення господарської операції з поставки олії соняшникової за оспорюваним правочином.
10.7. Місцевим судом встановлено, що ТОВ "ЧК-Імператор" в підтвердження виконання своїх зобовʼязань з поставки товару ТОВ "Смартпост" за договором купівлі-продажу від 27.11.2014 надало копії видаткової накладної №2 від 01.12.2014, податкової накладної №2 від 01.12.2014 та товарно-транспортної накладної №360260 від 01.12.2014; за твердженням відповідача, позивачу поставлено 30 340 кг олії соняшникової на суму 467 236 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №2 від 01.12.2014.
10.8. Судом першої інстанції надано оцінку товарно-транспортній накладній №360260 від 01.12.2014 як єдиному обліково-розрахунковому документу, за даними якого вбачається, що вид перевезення - автотранспортне; автомобіль, який здійснював перевезення - МАН, державний НОМЕР_5; причіп/напівпричіп до автомобіля - реєстраційний НОМЕР_6; пункт навантаження - місто Черкаси, проспект Хіміків, 3; пункт розвантаження - місто Миколаїв (т. 1, а.с. 24).
Місцевим судом встановлено, що за даними відкритих відомостей Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що станом на 01.12.2014 (дата поставки олії соняшникової) автомобіль з державним номером НОМЕР_7, зазначений у товарно-транспортній накладній від 01.12.2014 як МАН, насправді є легковим автомобілем марки Citroen Berligo (до 1600 куб. см.), причіп реєстраційний номер НОМЕР_2 є причепом марки VAN HOOI. до вантажних автомобілів, що підтверджується також відомостями з ЄДР Міністерства внутрішніх справ (т. 1, а.с. 30).
Судом першої інстанції не встановлено подання відповідачем інших доказів щодо транспортного засобу, який перевозив вантаж позивачу, з огляду на що місцевий суд дійшов висновку, що поставка олії соняшникової за договором купівлі-продажу від 27.11.2014 реально не могла бути здійснена 01.12.2014, оскільки легковий автомобіль не мав технічних можливостей для разового перевезення товару масою більш як 30 340 кг, а також буксирувати причіп, призначений для вантажних автомобілів.
Місцевий суд взяв до уваги те, що згідно з товарно-транспортною накладною пункт розвантаження товару - місто Миколаїв, без конкретної адреси місцезнаходження складу покупця - ТОВ "Смартпост", при цьому, доказів наявності в позивача будь-яких складських приміщень, в яких можна було б прийняти та зберігати поставлений товар на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2014, відповідач суду не надав.
З огляду на таке, суд першої інстанції дійшов висновку, що як оспорюваний договір купівлі-продажу від 27.11.2014, так і товарно-транспортна накладна №360260 від 01.12.2014 не містять істотних умов, що є необхідними для здійснення купівлі-продажу спірної олії соняшникової, а тому проведена сторонами спору господарська операція є безтоварною та не відображає реальних договірних відносин між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, щодо поставки олії соняшникової у кількості 30 340 кг на суму 467 236 грн. з ПДВ.
За таких обставин, місцевий суд, з посиланням на частину 5 статті 203 та статтю 215 ЦК України, визнав оспорюваний правочин недійсним як такий, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені його вчиненням сторонами спору.
Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови
11. 18.09.2018 через місцевий суд відповідач - ТОВ "ЧК-Імператор" подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2018, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.
11.1. Скаржник доводив, що висновки місцевого суду про укладення сторонами спірного договору купівлі-продажу без наміру щодо настання реальних правових наслідків не відповідають фактичним обставинам справи; згідно видаткової накладної №2 від 01.12.2014 позивачу поставлено олію соняшникову в кількості 30 340 кг на суму 467 236 грн. з ПДВ, тому згідно з пунктом 6.1. договору купівлі-продажу від 01.12.2014 позивач набув право власності на товар з моменту підписання накладної про отримання товару, що підтверджується підписом представника ТОВ "Смартпост" у графі "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)"; при цьому, обставини поставки спірного товару з міста Черкаси у місто Миколаїв згідно з товарно-транспортною накладною №360260 від 01.12.2014 не мають значення для встановлення факту поставки, оскільки право власності на товар перейшло до покупця (позивача) з моменту підписання накладної про отримання товару від відповідача у місті Черкасах.
11.2. Відповідач зазначив про помилковість висновків місцевого суду щодо непогодження сторонами спору всіх істотних умов договору купівлі-продажу при його укладенні 27.11.2014 з посиланням на те, що згідно пунктів 3.1., 3.2., 3.3. оспорюваного договору, асортимент продукції, що є предметом поставки за цим договором, зазначений у накладній, якість продукції, що поставляється позивачу, має відповідати вимогам державних стандартів, технічних умов до даного виду продукції, а відповідач, як постачальник, зобовʼязаний надати покупцю на кожну партію продукції, що є предметом поставки за цим договором, документи, які посвідчують її відповідність вимогам відповідних стандартів або технічних умов. Відповідач доводив, що виконав вимоги пунктів 3.1.-3.3. спірного договору під час відвантаження 01.12.2014 олії соняшникової в кількості 30 340 кг, так як директору ТОВ "Смартпост" надано документи, що підтверджують відповідність поставленої продукції вимогам стандартів.
11.3. Відповідач заперечив висновки місцевого суду про невстановлення сторонами спору в договорі купівлі-продажу такої істотної умови як ціна з посиланням на умови пункту 2.1. договору, якими погоджено, що відповідач відвантажує товар позивачу за цінами, визначеними у специфікації чи накладній відповідача і які погоджені позивачем.
11.4. Відповідач зауважив, що при розгляді спору про визнання правочину фіктивним до предмета доказування входить доведення наявності умислу на невиконання умов договору всіма його сторонами, тоді як відповідно до умов договору купівлі-продажу від 01.12.2014 відповідач здійснив на користь позивача поставку олії соняшникової в кількості 30 340 кг на суму 467 236 грн. з ПДВ згідно з видатковою накладною №2 від 01.12.2014, що свідчить про реальність спірної господарської операції.
12. 17.01.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "ЧК-Імператор" задоволено, рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Смартпост" до ТОВ "ЧК-Імператор" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.11.2014 (предмет договору - олія соняшникова) відмовлено, судовий збір за подання позову покладено на ТОВ "Смартпост"; стягнено з ТОВ "Смартпост" на користь ТОВ "ЧК-Імператор" 2 643 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
13. Переглядаючи справу, апеляційний суд не погодився із здійсненою судом першої інстанції оцінкою доказів у справі та його висновками про недійсність оспорюваного правочину з огляду на таке.
13.1. Апеляційний суд встановив, що між сторонами спору виникли правовідносини купівлі-продажу у звʼязку з укладенням між ТОВ "Смартпост", як покупцем, та ТОВ "ЧК-Імператор", як постачальником, договору купівлі-продажу від 27.11.2014; сторонами не заперечувався факт підписання договору їх уповноваженими представниками, а саме зі сторони позивача - директором ТОВ "Смартпост" ОСОБА_10 та зі сторони відповідача - директором ТОВ "ЧК-Імператор" ОСОБА_11
13.2. Апеляційний суд встановив, що в обґрунтування позовних вимог позивачем надано місцевому суду належно засвідчені копії рахунку на оплату №2 від 01.12.2014 на суму 467 236 грн. (товар - олія соняшникова вагою 30 340 кг), податкової накладної від 01.12.2014, сформованої продавцем - ТОВ "ЧК-Імператор" за зобовʼязанням з продажу товару - олії соняшникової у кількості 30 340 кг, вартістю 467 236 грн.; товарно-транспортної накладної №360260 від 01.12.2014 на перевезення товару (олії соняшникової у кількості 30 340 кг, вартістю 467 236 грн.), у графі "здав" якої міститься підпис уповноваженої особи ТОВ "ЧК-Імператор", посвідчений печаткою відповідача, про здачу товару до перевезення, а у графі "прийняв" міститься підпис уповноваженої особи ТОВ "Смартпост" про прийняття товару, посвідчений печаткою позивача.
13.3. Суд апеляційної інстанції встановив, що висновки місцевого суду в оскаржуваному рішенні від 21.08.2018 ґрунтуються на дослідженні видаткової накладної №2 від 01.12.2014, оригінал або належно засвідчена копія якої відсутні в матеріалах справи, з огляду на що апеляційний суд здійснив розгляд справи відповідно до наявних у справі документів та в межах доводів апеляційної скарги, керуючись статтею 269 ГПК України.
14. Апеляційний суд встановив, що в обґрунтування фіктивності оспорюваного правочину позивач зазначив, що в діях його учасників є ознаки, які характерні для фіктивних правочинів, а саме директор відповідача - ОСОБА_11 та директор позивача - ОСОБА_10, підписуючи 27.11.2014 спірний договір купівлі-продажу та інші, повʼязані з ним документи (податкова накладна, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна), усвідомлювали той факт, що правочин вчиняється без наміру виконання взаємних зобовʼязань, тобто дії керівників товариств-сторін спору характеризуються умислом на укладення фіктивного правочину без мети настання правових наслідків, обумовлених таким правочином.
Суд апеляційної інстанції з посиланням на приписи статей 76-79 ГПК України відхилив доводи позивача та зазначив про недоведення позивачем належними, достатніми та допустимими доказами наявності у керівників ТОВ "Смартпост" ОСОБА_10 та ТОВ "ЧК-Імператор" ОСОБА_11 умислу на невиконання договірних зобовʼязань при підписанні спірного договору купівлі-продажу.
Апеляційним судом встановлено, що слідчим СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області здійснювалося кримінальне провадження №12015100040009366 від 27.06.2015, порушене за заявою відповідача у звʼязку з наявністю в діях позивача ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України; кримінальне провадження №12015100040009366 було закрито відповідно до постанови слідчого від 11.06.2018, яка залишена без змін ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси від 20.09.2018 та ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 09.10.2018 у справі №712/10427/18. Зазначені документи подано позивачем на стадії апеляційного провадження, долучено апеляційним судом до матеріалів справи №925/291/18 та надано їм оцінку в сукупності з іншими доказами.
Зважаючи на обставини закриття кримінального провадження №12015100040009366 постановою слідчого від 27.06.2015, апеляційний суд дійшов висновку, що вина у формі умислу на укладення оспорюваного правочину керівниками позивача (ОСОБА_10.) та відповідача (ОСОБА_11.) не доведена належними та допустимими доказами, тому в силу статті 62 Конституції України діє принцип презумпції невинуватості відносно уповноважених представників сторін спору при підписанні договору купівлі-продажу від 27.11.2014 щодо їх умислу на вчинення фіктивного правочину без наміру виконання договірних зобовʼязань з купівлі-продажу.
15. Судом апеляційної інстанції спростовано висновки місцевого суду про фіктивність укладеного між сторонами спору договору купівлі-продажу від 27.11.2014 з огляду на непогодження сторонами таких істотних умов договору як предмет договору (ДСТУ, вид, ґатунок, марка олії соняшникової, яку продавав відповідач) та ціна договору (сторонами не надано суду доказів наявності специфікації до спірного договору із визначеною в ній ціною товару), ненадання суду додатків до договору купівлі-продажу, а також доказів зазначення місцезнаходження складу покупця та одержання товару (олії соняшникової) покупцем на зазначеному складі.
Апеляційний суд, з посиланням на приписи статей 656, 662, 691 ЦК України, зазначив, що чинним законодавством не встановлено обовʼязку сторін договору купівлі-продажу погоджувати в договорі стандарти ДСТУ щодо товару, який є предметом продажу; сторони спору визначили у спірному договорі вид товару - олію соняшникову, який придбавався позивачем у відповідача, при цьому, факт незазначення в договорі певного стандарту товару не свідчить про фіктивність оспорюваного правочину.
Апеляційним судом встановлено, що ціна товару (олії соняшникової) у кількості 30 340 кг виставлена відповідачем позивачу в рахунку на оплату №2 від 01.12.2014 на суму 467 236 грн. та зафіксована у товарно-транспортній накладній №360260 від 01.12.2014 щодо перевезення спірного товару залученим позивачем перевізником за відповідним маршрутом, що узгоджується з пунктом 2.1. договору купівлі-продажу від 27.11.2014 щодо визначення ціни товару у накладній та не суперечить приписам статті 180 ГК України; господарська операція з продажу товару за ціною 467 236 грн. відображена відповідачем як підстава податкової звітності у податковій накладній, оригінал якої відповідач передав позивачу при здійснення поставки товару; за таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що ціна як істотна умова договору купівлі-продажу, погоджена сторонами при вчиненні оспорюваного правочину від 27.11.2014.
16. Апеляційним судом відхилено, як належні докази, пояснення свідка ОСОБА_10 щодо обставин невчинення покупцем та постачальником реальних дій на виконання зобовʼязань за договором купівлі-продажу, а також свідка ОСОБА_11 про те, що олія соняшникова була фактично поставлена позивачу, що підтверджується підписами позивача та відповідача на накладних, оскільки в силу частини 2 статті 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини існування між сторонами спору правовідносин купівлі-продажу, такі обставини відображаються у відповідних документах, яким суд надає оцінку в порядку статті 86 ГПК України.
17. Суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків місцевого суду про безтоварність господарської операції з купівлі-продажу олії соняшникової як підстави для визнання оспорюваного правочину фіктивним. Апеляційний суд зауважив, що в силу статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція, як дія (подія), що викликає зміни у структурі активу та пасиву підприємств, має наслідком реальну зміну майнового стану платника податків, тому наявність формальних помилок в первинних документах, які було складено при її здійсненні, не мають вирішального значення для встановлення факту безтоварності господарської операції. Апеляційним судом не встановлено обставин здійснення контролюючим органом перевірок на предмет невідображення у податковій звітності позивача та відповідача спірної господарської операції щодо купівлі-продажу олії соняшникової за спірним договором від 27.11.2014 за ціною 467 236 грн. з ПДВ.
З огляду на таке, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані сторонами спору первинні документи (рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, податкова накладна) в сукупності підтверджують вчинення сторонами договору купівлі-продажу від 27.11.2014 дій на його виконання, що виключає наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним як фіктивного в силу статті 234 ЦК України.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (позивач у справі)
18. Скаржник зазначив, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що визначає господарську операцію як дію (подію), що повʼязана з рухом капіталу, товарів, послуг та робіт та зумовлює зміни у структурі активу та пасиву субʼєкта господарювання, що є стороною такої операції, та зробив помилковий висновок про дійсність правовідносин сторін спору щодо купівлі-продажу спірної олії соняшникової за умов безтоварності такої господарської операції, зважаючи на обставини невчинення сторонами спірного правочину реальних дій на його виконання.
19. Скаржник зауважив, що судом апеляційної інстанції в порушення вимог статей 76-79 ГПК України зроблено помилковий висновок про те, що товарно-транспортна накладна №360260 від 01.12.2014 з даними про перевезення товару залученим позивачем-покупцем перевізником з міста Черкаси до міста Миколаєва є доказом реального виконання сторонами спору договору купівлі-продажу від 27.11.2014, оскільки зазначений в накладній легковий автомобіль не мав технічної можливості для разового перевезення товару (вантажу) масою більш як 30 340 кг, а також буксирування причепа, призначеного для вантажних автомобілів; за даними накладної не вбачається зазначення конкретної адреси чи місцезнаходження складу покупця у місті Миколаєві, куди було направлено спірний товар відповідачем.
20. Скаржник доводив, що апеляційним судом з порушенням приписів статей 87, 88 ГПК України відхилено, як докази у справі, наявні в матеріалах справи нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які є директорами товариств-сторін спору, та не взято до уваги пояснення зазначених свідків щодо обставин укладення та виконання договору купівлі-продажу від 27.11.2014 та підписання інших первинних документів, що стосуються спірної господарської операції.
Доводи інших учасників справи
21. Доводи відповідача у відзиві на касаційну скаргу позивача, який надійшов до Верховного Суду після завершення касаційного перегляду оскаржуваної постанови апеляційного суду від 17.01.2019 у справі №925/291/18, Суд до уваги не бере. Третя особа відзиву на касаційну скаргу позивача не подала.