ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/3467/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
позивач - Благодійна організація Благодійного Фонду "Стабілізейшен Суппорт Сервісез",
представник - адвокат Коростельов Д.О. (довіреність від 27.12.2018)
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп"
представник - адвокат Авраменко І.В. (довіреність №02/01/19 від 02.01.2019)
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 04.12.2018
у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.
та рішення Господарського суду міста Києва
від 20.09.2018
у складі судді Маринченка Я.В.
у справі №910/3467/18
за позовом Благодійної організації Благодійного Фонду "Стабілізейшен Суппорт Сервісез"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп"
про стягнення 52 369, 20 грн. та розірвання договору
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 24.12.2018 поштовим відправленням Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі №910/3467/18 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/3467/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2019.
3. Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2019 у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. відкрито касаційне провадження у справі №910/3467/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 та призначено її розгляд в судовому засіданні на 26.03.2019 о 16 год. 30 хв.
4. У звʼязку з відпусткою судді Погребняка В.Я., 25.03.2019 автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/3467/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., суддя - Пєсков В.Г.
5. Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2019 колегією суддів у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г. прийнято справу №910/3467/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 до провадження з призначеним ухвалою Верховного Суду від 07.02.2019 розгляду на 26.03.2019.
6. 04.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" подано до Верховного Суду клопотання про розподіл судових витрат за подання апеляційної та касаційної скарг у справі №910/3467/18.
7. Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2019 за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" зупинено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі №910/3467/18 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
8. Благодійна організація Благодійного Фонду "Стабілізейшен Суппорт Сервісез" відзиву на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" не подала.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог та провадження в суді першої інстанції
9. 23.03.2018 Благодійна організація Благодійного Фонду "Стабілізейшен Суппорт Сервісез" (далі - БОБФ "Стабілізейшен Суппорт Сервісез", позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" (далі - ТОВ "Преміум Медіа Груп", відповідач) про стягнення 52 369, 20 грн., з яких 27 950, 40 грн. попередньої оплати за договором №ПМ-3303 на проведення рекламної кампанії від 15.02.2018 та 19 186, 20 грн. штрафу за прострочення відповідачем початку рекламної кампанії згідно пункту 7.1.1. договору і 5 232, 60 грн. штрафу за прострочення відповідачем строків надання фотозвіту про розміщення рекламного матеріалу позивача згідно пункту 7.1.2. договору, а також про розірвання спірного договору; як підставу позову визначено положення статей 526, 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 193, 206 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
10. 20.09.2018 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/3467/18 позов задоволено частково, розірвано договір від 15.02.2018 №ПМ-3303 на проведення рекламної компанії, укладений між Благодійною організацією Благодійним Фондом "Стабілізейшен Суппорт Сервісез" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп", стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" на користь Благодійної організації Благодійного Фонду "Стабілізейшен Суппорт Сервісез" 27 950, 40 грн. передоплати, 6 104, 70 грн. штрафу, а також витрати зі сплати судового збору на суму 2 907, 81 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
10.1. Судом встановлено укладення 15.02.2018 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, договору №ПМ-3303 на проведення рекламної кампанії, за умовами якого виконавець зобовʼязався протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну компанію для замовника або клієнтів замовника на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а замовник зобовʼязався прийняти і вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця в строки та на умовах, визначених даним договором; з метою проведення рекламної кампанії сторонами підписується додаток до договору (акт резервування); договір є чинним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 включно, закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання зобовʼязань, що виникли у звʼязку з договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (пункти 2.1., 2.2., 6.1. Договору).
10.2. Суд встановив, що за умовами пункту 3.2.5. Договору виконавець зобовʼязався надавати замовнику фотозвіт про розміщення реклами на поверхнях спеціальних конструкцій, включаючи ротацію реклами, протягом 10 календарних днів після розміщення рекламного матеріалу згідно пункту 3.2.2. договору шляхом завантаження на інтернет-ресурс, де замовник може переглянути їх в особистому кабінеті.
10.3. Судом встановлено, що вартість рекламної кампанії залежить від кількості зарезервованих поверхонь спеціальних конструкцій, строку рекламної кампанії і зазначається сторонами у додатках до договору до початку рекламної кампанії або дати ротації реклами; оплата здійснюється замовником у формі 100% передоплати не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку проведення рекламної кампанії безготівковим розрахунком у гривнях та на підставі рахунків-фактур виконавця, які виставляються замовником для оплати не менше ніж за два банківські дні до дати платежу, передбаченої у цьому пункті договору (пункти 4.1.1., 4.2. Договору).
10.4. Судом визначено, що на виконання умов Договору згідно з Актом резервування від 20.02.2018 виконавцем було зарезервовано відібрані замовником поверхні спеціальних конструкцій на термін проведення рекламної кампанії за такими адресами: місто Київ, вул. Петлюри, 25 на строк з 02.03.2018 по 31.03.2018, місто Київ, вул. Петлюри, 29 на строк з 02.03.2018 по 31.03.2018 та місто Київ, вул. Петлюри, 25 на строк з 02.03.2018 по 31.03.2018; загальна вартість рекламної кампанії - 26 870, 40 грн.
10.5. Суд встановив, що відповідачем виставлено позивачу рахунки на оплату послуг з розміщення рекламного зображення №У-1115 від 03.03.2018 на суму 26 870, 40 грн. та на оплату послуг з обслуговування рекламоносія №У-1116 від 05.03.2018 на суму 1 080 грн.; зазначені рахунки були в повному обсязі оплачені позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №1390 від 05.03.2018 та №1391 від 05.03.2018 та не заперечується відповідачем як виконавцем за Договором.
10.6. Суд встановив, що предметом спору є стягнення з відповідача-виконавця 27 950, 40 грн. суми попередньої оплати позивача-замовника за спірним договором та 24 418, 20 грн. штрафу за прострочення виконання відповідачем зобовʼязання з надання послуг щодо проведення рекламної кампанії позивача в період з 02.03.2018 по 31.03.2018, у звʼязку з порушенням виконавцем погоджених в договірному порядку строків початку рекламної кампанії на зарезервованих за позивачем-замовником поверхнях спеціальних конструкцій; позивач просив розірвати в судовому порядку спірний договір з посиланням на обставини невиконання відповідачем договірних зобовʼязань у встановлені строки, що позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору №ПМ-3303 на проведення рекламної кампанії від 15.02.2018.
11. Приймаючи рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача-виконавця 27 950, 40 грн. суми 100% попередньої оплати позивача-замовника за надання послуг щодо проведення його рекламної кампанії, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами спору погоджено період надання відповідачем послуг з розміщення реклами позивача з 02.03.2018 по 31.03.2018, однак, відповідач порушив взяті на себе договірні зобовʼязання та безпідставно відмовив позивачу у розміщенні наданих йому позивачем рекламних матеріалів, що не узгоджується з вимогами статей 525, 526, 901 ЦК України щодо належного виконання договірних зобовʼязань, в тому числі з надання виконавцем послуг замовнику, та недопустимості односторонньої відмови сторони договору від взятих на себе зобовʼязань при укладенні договору.
11.1. Місцевий суд встановив обставини звернення позивача-замовника до відповідача-виконавця з претензією №307 від 07.03.2018, за змістом якої позивач повідомив відповідача про зрив початку рекламної кампанії у звʼязку з нерозміщенням відповідачем рекламних матеріалів у погоджені в договорі №ПМ-3303 на проведення рекламної кампанії від 15.02.2018 строки та про відмову позивача від спірного договору; позивач вимагав у відповідача повернення йому вартості рекламної компанії в розмірі 26 870, 40 грн. у триденний строк з дня одержання зазначеної претензії.
11.2. Судом встановлено, що як відповідь на претензію, відповідач направив позивачу лист за №5995 від 16.03.2018, в якому зазначив, що враховуючи положення чинного законодавства та умови укладеного між сторонами спору договору, виконавцем встановлено невідповідність нормам законодавства про рекламу наданих позивачем-замовником рекламних матеріалів, про що позивача повідомлено листом відповідача за №5516 від 12.03.2018 з вимогою привести надані рекламні матеріали у відповідність до вимог Закону України "Про рекламу" та повідомити відповідача щодо подальших намірів розміщення рекламних матеріалів.
11.3. Суд встановив, що позивач-замовник відмовився замінити сюжет рекламного матеріалу, виконаний з порушенням приписів Закону України "Про рекламу", на такий, що відповідав би вимогам чинного законодавства, з огляду на що, за доводами відповідача, у нього відсутня вина у непроведенні рекламної кампанії позивача; при цьому, позивач не звільнений від оплати послуг за договором протягом строку неекспонування реклами, погодженого сторонами в договірному порядку, тому відповідач відмовив позивачу у задоволенні претензії про повернення суми попередньої оплати за договором №ПМ-3303 від 15.02.2018 на суму 26 870, 40 грн.
11.4. Місцевий суд встановив, що листом за №5516 від 12.03.2018 відповідач повідомив позивача про те, що з трьох наданих позивачем рекламних матеріалів відповідачем можуть бути розміщені лише два, оскільки один із наданих макетів суперечить вимогам Закону України "Про рекламу", так як містить недостовірну інформацію, що може ввести в оману споживачів, тому зважаючи на умови укладеного сторонами договору №ПМ-3303 від 15.02.2018, відповідач-виконавець відмовив позивачу-замовнику у розповсюдженні такого рекламного матеріалу.
Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача від розміщення рекламного матеріалу позивача, оскільки за змістом пунктів 3.1.2., 3.1.4., 7.2.4. договору №ПМ-3303 від 15.02.2018 сторони погодили, що за наявності у відповідача-виконавця сумнівів щодо відповідності наданого позивачем-замовником рекламного матеріалу вимогам чинного законодавства, відповідач вправі звернутися до відповідних органів контролю за додержанням вимог законодавства про рекламу за висновком щодо відповідності наданих позивачем рекламних матеріалів нормам законодавства, однак, положеннями спірного договору не передбачено права виконавця на власний розсуд встановлювати відповідність наданих замовником рекламних матеріалів вимогам чинного законодавства.
Місцевим судом не встановлено надання відповідачем доказів звернення до відповідних органів контролю за одержанням висновку щодо відповідності наданих позивачем рекламних матеріалів приписам чинного законодавства, а також доказів існування відповідного рішення уповноважених органів щодо невідповідності спірного рекламного носія вимогам Закону України "Про рекламу".
При цьому, наданий відповідачем лист органу Пенсійного фонду України №12656/03-22 від 05.04.2018 на підтвердження відповідності наданого рекламного зображення вимогам Закону України "Про рекламу" суд першої інстанції відхилив з огляду на те, що такий документ є відповіддю на запит відповідача щодо надання інформації та не містить даних щодо змісту спірного рекламного матеріалу.
Місцевий суд зазначив, що відповідачем не надано доказів його уповноваження органами місцевого самоврядування на здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу при наданні послуг з розміщення рекламного матеріалу.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем умов укладеного з позивачем договору №ПМ-3303 від 15.02.2018 щодо своєчасного розміщення рекламного матеріалу позивача на зарезервованих відповідачем поверхнях спеціальних конструкцій, що є підставою для повернення позивачу внесеної 100% передоплати вартості наданих відповідачем послуг на суму 27 950, 40 грн.
12. Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 24 418, 20 грн. штрафних санкцій за прострочення виконання договірних зобовʼязань, місцевий суд встановив обставини погодження сторонами спору відповідальності виконавця у випадку прострочення початку рекламної кампанії або дати ротації реклами на зарезервованих для замовника поверхнях спеціальних конструкцій у вигляді штрафу в розмірі денної договірної вартості рекламної кампанії на одній не наданій (простроченій) поверхні спеціальної конструкції помноженій на кількість днів прострочення виконання зобовʼязання (пункт 7.1.1. Договору) та у випадку прострочення виконавцем строків надання фотозвіту та порушення строків усунення дефектів рекламного матеріалу у вигляді штрафу в розмірі 50% від денної договірної вартості рекламної кампанії на одній поверхні спеціальної конструкції помноженій на кількість таких поверхонь спеціальних конструкцій та на кількість днів прострочення виконання зобовʼязання (пункт 7.1.2. Договору).
Судом першої інстанції встановлено, що за умовами пунктів 3.2.2., 3.4.1., 3.4.2. Договору, сторони спору погодили обовʼязок позивача-замовника не менше ніж за пʼять робочих днів до початку рекламної кампанії надати відповідачу-виконавцю рекламний матеріал та строк на його розміщення відповідачем впродовж трьох робочих днів.
Місцевим судом встановлено обставини надіслання позивачем-замовником макетів рекламних матеріалів відповідачу-виконавцю засобами електронного звʼязку лише 04.03.2018, тобто після початку рекламної кампанії 02.03.2018, тому з урахуванням умов пунктів 3.2.2., 3.4.1., 3.4.2. спірного договору, розрахунок штрафних санкцій за нерозміщення відповідачем рекламного матеріалу слід було здійснювати з 15.03.2018.
За таких обставин, суд першої інстанції здійснив перерахунок заявлених позивачем сум штрафних санкцій та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача штрафу на загальну суму 6 104, 70 грн.
13. Задовольняючи позов в частині розірвання укладеного між сторонами спору договору №ПМ-3303 на проведення рекламної кампанії від 15.02.2018, місцевий суд, керуючись положеннями статей 525, 526, 610, 611, 629, 651, 907 ЦК України та умовами пункту 6.3.4. спірного договору, дійшов висновку, що у звʼязку з невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобовʼязань з розміщення рекламного матеріалу позивача у встановлені в договорі строки позивача фактично було позбавленого того, на що він розраховував при укладенні спірного договору, що надає замовнику право ініціювати розірвання такого договору в судовому порядку.
Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови
14. 17.10.2018 через місцевий суд відповідач - ТОВ "Преміум Медіа Груп" подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.
14.1. Скаржник доводив, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по суті спору не враховано те, що виходячи з приписів статей 7, 26 Закону України "Про рекламу", перед проведенням рекламної кампанії на відповідача, як розповсюджувача реклами, покладається обовʼязок щодо перевірки відповідності наданих позивачем-замовником рекламних матеріалів вимогам Закону України "Про рекламу", а державні органи, які уповноважені чинним законодавством України на здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу, виконують функцію перевірки змісту реклами у випадку, якщо вимоги Закону України "Про рекламу" порушено розповсюджувачем реклами та (чи) рекламодавцем.
14.2. Скаржник зауважив, що зважаючи на невідповідність рекламних матеріалів замовника вимогам чинного законодавства та умовам спірного договору, рекламна кампанія не була проведена виконавцем, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати замовника та штрафних санкцій є безпідставними.
15. 04.12.2018 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Преміум Медіа Груп" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі №910/3467/18 залишено без змін.
15.1. Переглядаючи справу, апеляційний суд погодився із здійсненою судом першої інстанції оцінкою доказів у справі та правильністю застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про рекламу", відхилив доводи відповідача про відсутність в його діях вини при невиконані договірних зобовʼязань з розміщення рекламного матеріалу позивача-замовника з підстав невідповідності одного з наданих позивачем макетів вимогам Закону України "Про рекламу" та неприведення позивачем наданих рекламних матеріалів у відповідність з вимогами законодавства про рекламу.
Апеляційний суд зазначив, що відповідно до умов пунктів 3.1.2., 7.2.4. договору №ПМ-3303 від 15.02.2018, відповідач-виконавець у випадку наявності в нього сумнівів щодо відповідності наданого замовником рекламного матеріалу вимогам чинного законодавства міг звернутися до уповноваженого органу контролю за висновком щодо відповідності рекламних матеріалів замовника вимогам закону; спірним договором виконавця не наділено правом щодо встановлення відповідності наданих замовником рекламних матеріалів вимогам закону на власний розсуд та не передбачено права виконавця на відмову замовнику у розміщенні рекламних матеріалів з таких підстав.
15.2. Суд апеляційної інстанції зауважив, що за змістом пункту 7.2.4. спірного договору вбачається, що замовник несе повну відповідальність за зміст реклами у рекламних матеріалах в порядку, встановленому Законом України "Про рекламу"; у разі невідповідності змісту реклами вимогам законодавства про рекламу уповноваженим органом приймається рішення про заборону розповсюдження реклами.
Апеляційним судом не встановлено обставин звернення відповідача до органів контролю та надання ними висновку про невідповідність рекламних матеріалів позивача, що підлягали розповсюдженню відповідачем згідно з умовами спірного договору, вимогам Закону України "Про рекламу", у звʼязку з чим зроблено висновок про те, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у розміщенні наданих ним рекламних матеріалів та порушено умови договору №ПМ-3303 від 15.02.2018, що є підставою для його розірвання в судовому порядку та повернення позивачу суми внесеної попередньої оплати та стягнення з відповідача штрафних санкцій у звʼязку з простроченням виконання договірних зобовʼязань.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (відповідач у справі)
16. Скаржник доводив, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права (статті 526, 530, 610 ЦК України, статтю 193 ГК України, статті 7, 26 Закону України "Про рекламу") та прийняли оскаржувані рішення від 20.09.2018 і постанову від 04.12.2018 з порушенням вимог статей 74, 86 ГПК України щодо повноти та обʼєктивності дослідження доказів.
17. Скаржник зазначив, що відповідач, як виконавець за спірним договором на проведення рекламної кампанії, є розповсюджувачем реклами в розумінні Закону України "Про рекламу", тому у своїй господарській діяльності повинен керуватися принципами реклами, визначеними статтею 7 цього Закону, зокрема, законності, достовірності, недопущення підриву довіри суспільства до реклами, та не допускати порушення прав та свобод споживачів реклами, яка розповсюджується відповідачем. Зазначене, за твердженням скаржника, зумовлює обовʼязок відповідача при наданні рекламних послуг здійснювати перевірку рекламного матеріалу замовника перед його розповсюдженням невизначеному колу осіб, на яких спрямовується реклама, на предмет його відповідності вимогам чинного законодавства України про рекламу.
18. Скаржник зауважив, що при укладенні договору №ПМ-3303 від 15.02.2018 сторони спору погодили право відповідача-виконавця відмовити позивачу-замовнику в розповсюдженні рекламного матеріалу на узгоджених поверхнях спеціальних конструкцій на будь-якому етапі строку дії договору у разі якщо реклама не відповідає вимогам Закону України "Про рекламу", при цьому, замовник не звільняється від оплати за договором протягом строку неекспонування реклами, яка не відповідає вимогам Закону України "Про рекламу" (підпункт 3.1.4.4. пункту 3.1.4. Договору). Відповідач, керуючись зазначеними положеннями спірного договору, встановив невідповідність одного із трьох наданих замовником рекламних матеріалів відповідно до Додатка №1 від 20.02.2018 до Договору №ПМ-3303 від 15.02.2018, про що проінформував позивача листом №5516 від 12.03.2018 з вимогою привести у відповідність до Закону України "Про рекламу" рекламного матеріалу та з проханням повідомити про подальші наміри щодо розміщення рекламних матеріалів. Скаржник зазначив про відсутність вини відповідача у невиконанні договірних зобовʼязань щодо непроведення рекламної кампанії, так як позивачем у встановлений пунктом 3.4.5. договору строк не проведено ротації рекламного матеріалу та не надано відповідачу макета реклами, який би відповідав вимогам Закону України "Про рекламу".
19. Скаржник аргументував, що розповсюдження відповідачем рекламного матеріалу позивача такого змісту як "4 РОКИ ВІЙНИ ПЕНСІОНЕРИ ВИЖИВАЮТЬ БЕЗ ПЕНСІЙ" мало б наслідком порушення приписів статті 7 Закону України "Про рекламу" на предмет законності та достовірності цього твердження та підрив довіри споживачів реклами до органів державної влади в Україні, оскільки така інформація є недостовірною, так як в силу статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", держава Україна вживає заходів для пенсійного забезпечення осіб Донецької та Луганської області з наданням їм можливості отримати соціальні виплати на неокупованій території України.
20. Скаржник доводив, що в силу приписів статті 26 Закону України "Про рекламу", орган контролю за дотриманням законодавства про рекламу вправі вимагати від рекламодавців та розповсюджувачів реклами усунення виявлених таким органом порушень вимог чинного законодавства при проведенні рекламної кампанії, тобто органи контролю можуть заборонити поширення вже оприлюдненого невизначеному колу осіб (споживачам) рекламного матеріалу розповсюджувачем реклами; спір у справі виник у звʼязку з відмовою відповідача-виконавця у проведенні рекламної кампанії ще на стадії опрацювання відповідачем рекламного матеріалу позивача на предмет його відповідності вимогам Закону України "Про рекламу" та встановлення відповідачем невідповідності одного із сюжетів реклами чинному законодавству як такого, що містить відомості, що підривають довіру до органів державної влади; з огляду на таке, виконавець, керуючись наданим йому підпунктом 3.1.4.4. пункту 3.1.4. договору правом, відмовився в поширенні такого рекламного матеріалу замовника.
21. Скаржник зазначив про передчасність висновків судів про стягнення з відповідача-виконавця суми попередньої оплати позивача-замовника за спірним договором на проведення рекламної кампанії, так як в силу підпункту 3.1.4.4. пункту 3.1.4. договору замовник не звільняється від оплати за договором протягом строку неекспонування виконавцем реклами у звʼязку з її невідповідністю вимогам чинного законодавства та протягом якого замовник вправі здійснити ротацію рекламного матеріалу та привести її форму та зміст до вимог Закону України "Про рекламу". За твердженням відповідача, є безпідставним застосування до нього штрафних санкцій за порушення договірних зобовʼязань, оскільки в діях виконавця відсутня вина у простроченні початку здійснення рекламної кампанії, оскільки зазначене було зумовлено невідповідністю наданого замовником рекламного матеріалу вимогам Закону України "Про рекламу".
Доводи інших учасників справи
22. Позивач відзиву на касаційну скаргу відповідача не подав.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
23. Господарський кодекс України
Частина 1 статті 3 - під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субʼєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Частина 2 статті 5 - до конституційних основ правового господарського порядку в Україні віднесено захист прав споживачів.
Частина 1 статті 6 - загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.
Частина 1 статті 19 - субʼєкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Стаття 42 - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субʼєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частина 1 статті 43 - підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.