ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 8/71-НМ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного підприємства "Вікторія" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 (головуючий суддя - Петухов М.Г., судді: Мельник О.В., Олексюк Г.Є.) про закриття апеляційного провадження
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Сонячний пагорб"
до 1. Приватного підприємця Головащука Сергія Євгеновича
2. Комунального підприємства "Житомирське бюро технічної інвентаризації"
за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро"
про визнання права власності, реєстрації права власності та усунення перешкод у користуванні власністю,
ВСТАНОВИВ:
Селянське (фермерське) господарство "Сонячний пагорб" (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом до приватного підприємця Головащука Сергія Євгеновича (далі - відповдіач-1), просило визнати право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: с. Левків та с. Калинівка Житомирського району Житомирської області, перелік якого вказано у позовній заяві, та просило суд зобовʼязати Комунальне підприємство "Житомирське бюро технічної інвентаризації" (далі - відповідач-2) зареєструвати право власності на нерухоме майно, вказане в позовній заяві за позивачем, та зобовʼязати відповідача-1 звільнити незаконно займані ним приміщення.
Ці вимоги мотивовано тим, що позивач є власником спірного майна, а оскільки договір оренди цього майна, укладений з відповідачем-1 закінчив свою дію, останній має звільнити обʼєкт оренди та повернути його власникові.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.01.2010 (з урахування ухвали суду від 29.03.2010 про виправлення описки) позов задоволено частково. Визнано право власності позивача на нерухоме майно, вказане у позові, зобовʼязано відповідача-1 повернути позивачеві два зерносклади, припинено провадження у справі в частині зобовʼязання відповідача-2 зареєструвати право власності на обʼєкти нерухомого майна.
Суд визнав, що позивач набув права власності на майно реорганізованого КСП "Левківське" як правонаступник та у звʼязку з відмовою ТОВ "Левків - Агро" як другого правонаступника від своєї частки на користь позивача.
Через те, що укладений терміном на 1 рік договір оренди зерноскладів від 28.03.2008 закінчився, а новий не укладено, суд визнав, що відповідач-1 має повернути власнику орендоване майно.
Припиняючи провадження на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017, суд виходив з того, що заявлені до відповідача-2 позовні вимоги є публічно-правовими та стосуються компетенції даного органу як субʼєкта владних повноважень, тому спір в цій частині необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Приватне підприємство "Вікторія" (далі - Підприємство) подало апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій просило вказане рішення скасувати в частині визнання права власності на зерносклад (АДРЕСА_1, загальною площею 897,3 кв. м.), зерносклад (АДРЕСА_1, загальною площею 695,6 кв. м.), вагова на зерноскладі (АДРЕСА_1, загальною площею 16,9 кв. м.) (далі - спірне майно) та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Підприємство вважало, що прийняте у справі рішення в оскаржуваній частині порушує його права та інтереси, як власника цього майна.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Вікторія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.01.2010.
Висновки апеляційної інстанції обґрунтовано приписами пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03.10.2017 року N 2147-VIII (далі - Господарський процесуальний кодекс України, ГПК України) та тому, що Підприємство не довело що рішенням у справі вирішувалось питання про його права, інтереси та (або) обовʼязки.
У касаційній скарзі Підприємство просить вказану ухвалу скасувати, а справу повернути до апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги Підприємства по суті вимог. Скаржник, посилаючись на обставини, котрі він вказував і у апеляційній скарзі, зазначає про порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, що мало наслідком прийняття незаконної ухвали, вказуючи що позивач у даній справі також не був власником спірного майна, право власності на майно було визнано за ним за рішенням суду, яке він і оскаржував у апеляційному порядку.
Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин оскаржувану ухвалу, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обовʼязки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обовʼязків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового звʼязку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обовʼязок, причому такий звʼязок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обовʼязків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або в рішенні міститься судження про права та обовʼязки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обовʼязки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обовʼязки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обовʼязки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обовʼязків. Будь-який інший правовий звʼязок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обовʼязки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обовʼязки такої особи не вирішувалося.
Отже після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції зʼясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обовʼязки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обовʼязки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обовʼязки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обовʼязки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового звʼязку між скаржником і сторонами у справі, в звʼязку з чим відсутній субʼєкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово зʼясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обовʼязки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обовʼязки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Відповідний правовий висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 10.05.2018 зі справи №910/22354/15, від 19.06.2018 зі справи №910/18705/17, від 11.07.2018 зі справи №911/2635/17, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі №918/115/16, від 04.12.2018 у справі №906/1764/15, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15, від 11.12.2018 №916/2878/14, від 15.01.2019 у справі №7/74 і колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від нього.
Апеляційний господарський суд у даній справі, що переглядається, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Підприємства, встановивши, що: скаржник не є учасником справи; місцевим господарським судом не було вирішено питання про його права та обовʼязки; дійшов обґрунтованого висновку, що судовим рішенням місцевого суду від 28.01.2010 у даній справі питання про права, інтереси та (або) обовʼязки Підприємства не вирішувалося та правомірно закрив апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.