ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 915/635/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;
за участю представників:
позивача - Волошенюк О.В.,
відповідача - не зʼявився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС",
на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Аленін О.Ю., судді - Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.)
від 15.01.2019,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС",
до фермерського господарства "Матрица",
про стягнення 2 276 507,62 грн,
В С Т А Н О В И В:
у червні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 690 від 07.09.2017 (а.с. 112-121, т. 1) про стягнення з фермерського господарства "Матрица" 2 275 507, 62 грн, з яких 888 974, 00 грн - основний борг, 24 769,48 грн - 3% річних, 126 336,19 грн - інфляційні втрати, 222 633,15 грн - пеня, 418 000,00 грн - штраф за непоставку соняшника до 01.01.2017, 418 000 грн - штраф за непоставку соняшника до 01.05.2017, 177 794,80 грн - штраф за безпідставне використання посівного матеріалу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.04.2016 між ФГ "Матрица" та ТОВ -підприємством "АВІС" було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № ДА-75. На виконання умов цього договору, за видатковою накладною № АУ000023607 від 19.04.2016 позивач поставив відповідачу посівний матеріал у кількості 110 п.о. на суму 611 600,00 грн та за видатковою накладною № АУ000023609 від 19.04.2016 - добрива у кількості 22,2 т на суму 277 374,00 грн. Позивач зазначає, що посівний матеріал та добрива були отримані представником відповідача ОСОБА_2 за довіреністю № 0003 від 08.04.2016, проте відповідач свої зобовʼязання щодо оплати за отриманий посівний матеріал та добрива не виконав.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2017 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 276 507, 62 грн, з яких 888 974,00 грн - основний борг, 24 769, 48 грн - 3% річних, 126 336,19 грн - інфляційні втрати, 222 633,15 грн - пеня, 418 000,00 грн - штраф за непоставку соняшника до 01.01.2017, 418 000,00 грн - штраф за непоставку соняшника до 01.05.2017, 177 794, 80 грн - штрафу за безпідставне використання посівного матеріалу, 7 000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката та 34 174,62 грн судового збору.
Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2017 скасовано та у задоволенні позову відмовлено.
18.02.2019 ТОВ - підприємство "АВІС" подало касаційну скаргу на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Підставами для скасування постанови апеляційного суду зазначає те, що апеляційним судом було порушено ст. ст. 13, 73, 74, 86, 236 ГПК України та не надано можливості позивачу захистити свої права та законні інтереси. Посилається на безпідставність незадоволення апеляційним судом клопотання позивача про виклик у судове засідання судових експертів Одеського НДІ ОСОБА_3, ОСОБА_4 з метою поставлення їм питань, відповіді на які мають суттєве значення для розгляду цієї справи. Вказує на неправомірність незадоволення клопотань позивача про забезпечення виконання Очаківською обʼєднаною ДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області вимог ухвали суду від 05.12.2017; про витребування у Березанського ВП Очаківського ВПГУНП в Миколаївській області відповідних документів; про надання часу для підготовлення заяви свідка ОСОБА_2 й виклику його як свідка. Зазначає про невзяття судом апеляційної інстанції до уваги доказів, які надавалися позивачем (надаючи при цьому перевагу висновкам експерта). Посилається на лист відповідача, яким підтверджуються такі факти: укладення договору, отримання від позивача 110 одиниць посівного матеріалу й 22,2 тон добрив, встановлення договором чіткої дати виконання відповідачем фінансових зобовʼязань - 01.10.2016, спроможність оплатити отриманий від позивача посівний матеріал і добрива, обовʼязок "поставки взамін стороні -1 (позивачу) соняшник, вирощений стороною-2 (відповідачем) зі посівного матеріалу з додаванням добрив". Вказує на те, що скріплення головою ФГ "Матрица" ОСОБА_5 свого власного підпису на договорі та специфікації печаткою цього ж самого фермерського господарства не суперечить ні нормам чинного законодавства України, ні положенням Статуту ФГ "Матрица". Зазначає, що у видаткових накладних є посилання на довіреність № 0003 від 08.04.2016 (інших договірних відносин між позивачем і відповідачем не було і немає і якби хтось займався фасильфікацією, то він би більш ретельно підійшов до цієї справи). Стверджує, що у цьому випадку заявник зіткнувся із тим випадком, коли суд допустив зловживання наданим йому правом оцінювати докази через призму власного внутрішнього переконання, що призвело до прийняття цим судом завідомо неправосудного рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 07.04.2016 між ТОВ-підприємством "АВІС" (сторона -1) та ФГ "Матрица" (сторона -2) було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № ДА-75, за умовами якого позивач зобовʼязувався передати у власність відповідача посівний матеріал - високоолеїновий соняшник і мінеральні добрива та здійснити розрахунок за поставлений відповідачем соняшник, вирощений із посівного матеріалу, а ФГ "Матрица" - прийняти посівний матеріал й добрива та використати їх за призначенням, встановленим цим договором, здійснити за них розрахунок та поставити позивачу соняшник, вирощений із посівного матеріалу із застосуванням добрив.
Одиниця виміру, ціна одиниці виміру та загальна сума посівного матеріалу, добрива та соняшнику визначаються у специфікаціях, рахунках, видаткових накладних та/або інших товарно-супровідних документах, які є невідʼємною частиною цього договору (п. 1.3 договору).
Оплату вартості посівного матеріалу й добрива ФГ "Матрица" зобовʼязано здійснити до 01.10.2016 (пп. 2.2.4 п. 2.2 договору).
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що ФГ "Матрица" свої зобовʼязання за договором № ДА-75 щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого посівного матеріалу, добрив, поставки соняшника не виконало, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість у сумі 888 974,00 грн, яка має бути стягнута з 3 % річних, інфляційними втратами згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, пенею, штрафом відповідно до п. п. 7.5, 7.6 договору.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, взявши до уваги судово-технічну експертизу документів за матеріалами справи № 915/635/17 від 17.04.2018 (а.с. 56-114, т. 3), судово-почеркознавчу експертизу № 17-6073 від 30.10.2018 (а.с. 121-131, т. 3), виходив з того, що позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не надано достовірних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № ДА-75 від 07.04.2016, отримання відповідачем товару за вказаним договором та відповідно наявності у нього обовʼязку сплатити на користь позивача грошові кошти за отриманий товар.
Проте повністю погодитися з таким висновком апеляційного суду неможливо з огляду на таке.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зазначені конституційні принципи закріплені і в статтях 7 (рівність перед законом і судом) та 13 (змагальність сторін) ГПК України.
Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно повʼязані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Водночас, принцип юридичної визначеності вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання, цей Закон не ставився під сумнів (зокрема, шляхом його невиконання), а сторони, яких він стосується, мають обґрунтовано очікувати, що він буде застосовуватися.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Аналогічна норма містилась і в ч. 1 ст. 38 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).
Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду (ч. 6 ст. 81 ГПК України).