Постанова
Іменем України
08 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 489/1102/16-ц
провадження № 61-13296св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Миколаївський обласний протитуберкульозний диспансер,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 27 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який уточнила в процесі розгляду справи, до Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру про зобовʼязання вчинити певні дії, посилаючись на те, що з 04 березня 1980 року по 27 жовтня 1981 року вона працювала на посаді лаборанта, а з 28 жовтня 1981 року по 10 вересня 1984 року - фельдшера-лаборанта Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру. Робота на вказаних посадах дає їй право на отримання пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 (далі - Список № 2). Щоб отримувати вказану пенсію їй необхідно надати управлінню Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва уточнюючу довідку Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру про підтвердження умов її праці, а саме безпосереднього обслуговування хворих на туберкульоз. Однак відповідач відмовляється видати їй таку довідку, мотивуючи це тим, що вона не перебувала з хворими повний робочий день, характер виконуваної нею роботи встановити неможливо. Вважає, що такими діями колишній роботодавець порушує її право на пенсійне забезпечення. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила зобовʼязати відповідача надати їй уточнюючу довідку встановленого зразка із зазначенням, що умови її праці були безпосередньо повʼязанні з обслуговуванням хворих на туберкульоз.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17 січня 2017 року у складі судді Тихонової Н. С. позов задоволено. Зобовʼязано Миколаївський обласний протитуберкульозний диспансер надати ОСОБА_4 довідку щодо характеру виконуваної нею роботи в умовах повного робочого дня за весь період її праці у Миколаївському обласному протитуберкульозному диспансері, а також щодо безпосереднього обслуговування ОСОБА_4 хворих на туберкульоз в умовах посиленого навантаження. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що власник або уповноважений ним орган зобовʼязаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати. Через невиконання відповідачем обовʼязку надати на вимогу позивача довідку про її роботу, остання не має можливості реалізувати своє право на пенсійне забезпечення.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 27 лютого 2017 року апеляційну скаргу Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру задоволено. Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в період роботи позивача в Миколаївському обласному протитуберкульозному диспансері право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 мав лише молодший медичний персонал, який працював, зокрема в туберкульозних закладах та був зайнятий безпосередньо обслуговуванням хворих. Однак посади, які обіймала позивач, були віднесені до середнього медичного персоналу, у звʼязку з чим вона не має права на отримання пенсії на пільгових умовах. Робота повний робочий день та робота у шкідливих умовах не дають підстав для покладання на відповідача обовʼязку надати уточнюючу довідку встановленого зразка про пільговий характер роботи позивача за посадами.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У березні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 27 лютого 2017 року, а рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17 січня 2017 року залишити в силі.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що вона надала достатньо доказів на підтвердження безпосереднього обслуговування хворих на туберкульоз повний робочий день. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що посади, які вона обіймала, не включені до Списку № 2. За освітою вона є молодшим спеціалістом. Відповідач зобовʼязаний видати їй уточнюючу довідку встановленого зразка.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14 березня 2018 року справу № 489/1102/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що з 04 березня 1980 року ОСОБА_4 працювала на посаді лаборанта у Миколаївській обласній туберкульозній лікарні, яку з 01 квітня 1989 року перейменовано у Миколаївський обласний протитуберкульозний диспансер, а з 28 жовтня 1981 року - на посаді фельдшера-лаборанта.
Наказом головного лікаря Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру від 10 вересня 1984 року ОСОБА_4 було звільнено з роботи у звʼязку із систематичним порушенням трудової дисципліни на підставі статті 40 КЗпП Української РСР.
14 квітня 2015 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва із заявою про нарахування їй пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
08 травня 2015 року управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва повідомило ОСОБА_4 про те, що питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 може бути розглянуте після надання уточнюючої довідки про характер виконуваної роботи.
20 квітня 2015 року Миколаївський обласний протитуберкульозний диспансер повідомив ОСОБА_4 про те, що фельдшери-лаборанти клініко-діагностичної лабораторії згідно з посадовими обовʼязками та виконуваною роботою не зайняті повний робочий день (більше 80 % тривалості робочої зміни) безпосереднім обслуговуванням хворих на туберкульоз, внаслідок чого відсутні підстави для надання довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Також в цьому повідомленні зазначено, що згідно з розʼясненням Міністерства праці України від 04 грудня 1996 року № 06-4088 обслуговуванням хворих на туберкульоз для вказаної професії є забір матеріалу для обстеження безпосередньо у хворих.
06 липня 2015 року відповідач також повідомив позивача про те, що відомості про умови її праці в обласній туберкульозній лікарні відсутні, підтвердити безпосередню зайнятість обслуговування хворих протягом дня неможливо у звʼязку з відсутністю розрахункових норм робочого часу на основні види лабораторних досліджень.
Обґрунтовуючи позов щодо видачі уточнюючої довідки про характер виконуваної роботи, ОСОБА_4 посилалася на те, що її посада відносилася до посад молодшого медичного персоналу. Обслуговування хворих на туберкульоз відбувалося повну робочу зміну, що дає їй право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
Згідно зі статтею 49 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобовʼязаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Відповідно до статті 12 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.