Постанова
Іменем України
08 квітня 2019 року
місто Київ
справа № 243/7008/17
провадження № 61-28893св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Фонд державного майна України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Словʼянського міськрайонного суду Донецької області від 01 вересня 2017 року у складі судді Мінаєва І. М. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Санікової О. С., Будулуци М. С., Канурної О. Д.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Фонду державного майна України про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 3 266, 25 грн та індексованої заборгованості із заробітної плати в сумі 6 942, 76 грн.
ОСОБА_4 позовні вимоги обґрунтувала тим, що працювала у Відкритому акціонерному товаристві "Содовий завод" (далі - ВАТ "Содовий завод") на посаді контролера на контрольно-пропускному пункті сторожової охорони з 01 жовтня 2001 року до 02 грудня 2002 року.
Рішенням Словʼянського міського суду Донецької області від 20 червня 2017 року у справі № 2/243/2888/2017 стягнуто з ВАТ "Содовий завод" на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати в сумі 1 450, 73 грн та індексацію заробітної плати в сумі 6 942, 73 грн.
Рішенням Словʼянського міського суду Донецької області від 04 липня 2017 року у справі № 2/243/3071/2017 стягнуто з ВАТ "Содовий завод" на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати в сумі 1 815, 52 грн. Зазначені рішення суду набрали законної сили та передані на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби. Однак, на теперішній час рішення суду не виконані.
За весь час державні органи не вжили заходів щодо сплати заборгованості із заробітної плати та виконання рішень суду, не припинили порушення прав позивача протягом тривалого часу. Оскільки ВАТ "Содовий завод" на 100 % є державним підприємством, законом передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи, якою є Фонд державного майна України.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач відзив на позов не подав.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Словʼянського міськрайонного суду Донецької області від 01 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що акціонерне товариство не відповідає за зобовʼязаннями акціонерів. До товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій, крім випадків, визначених законом. Акціонери не відповідають за зобовʼязаннями товариства і несуть ризик збитків, повʼязаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами. Окрім того, ВАТ "Содовий завод" є юридичною особою, не є казенним підприємством, та за приписами частини першої статті 176 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобовʼязаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Доводи заявника є безпідставними, оскільки нормами статті 619 ЦК України, врегульовані правовідносини зобовʼязального характеру, і трудові правовідносини, які виникли між сторонами у справі, цими нормами не регулюються.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_4, не погодившись із судовими рішеннями, у жовтні 2017 року звернулася із касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, допустили порушення норм процесуального права. Заявник зазначає, що за весь час невиплати заробітної плати державні органи не вжили заходів щодо сплати заборгованості та виконання рішення суду, не припинили порушення його прав. На переконання заявника, Фонд державного майна України несе субсидіарну відповідальність із ВАТ "Содовий завод" відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року у справі відкрито касаційне провадження.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Зазначену цивільну справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій