Постанова
Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 750/4445/17
провадження № 61-39527св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, у складі судді Логвіної Т. В. від 02 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області, у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В., від 29 травня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що він та відповідач є співвласниками (у рівних частках) житлового будинку по АДРЕСА_1, який вони отримали у спадщину за заповітом. Сторони здійснили перебудови та добудови до своїх часток вказаного будинку, зробили окремі входи, фактично створили окремі квартири. Разом з тим, незважаючи, що частки сторін у будинку рівні, частина будинку, якою користується відповідач, є більшою.
Посилаючись на те, що він має право на виділ в натурі майна, яке знаходиться у спільній частковій власності, ОСОБА_4, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд виділи йому в натурі 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1, відповідно до варіанту № 2 додатку № 3 висновку експерта за результатами проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2018 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 7 848, 00 грн у відшкодування витрат за проведення судової експертизи та 3 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок самочинного будівництва спірний будинок втратив тотожність із тим, який сторони отримали у спадщину, тому він не може бути предметом поділу згідно положень статей 364, 367 ЦК України. Стягуючи з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу та за проведення судової експертизи, місцевий суд керувався приписами статей 137, 141 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 29 травня 2018 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2018 року скасовано у частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрат на проведення експертизи. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про подвл нерухомого майна, до складу якого входять самочинно збудовані обʼєкти. Скасовуючи рішення місцевого суду у частині вирішення питання про відшкодування витрат за проведення судової експертизи, суд апеляційної інстанції вказав про те, що висновки експертизи С-377 від 30 листопада 2017 року у частині запропонованих варіантів поділу житлового будинку (щодо яких ставилися питання експертові відповідачем) не були використані судом першої інстанції при ухваленні судового рішення. Оплата вартості експертизи в частині надання відповіді на питання щодо наявності змін в конструкції (добудови, перебудови) будинку, яке відповідач просив поставити перед експертом, також не може бути відшкодована, оскільки наявність самочинно збудованих обʼєктів нерухомого майна (добудови, перебудови) не заперечувалось у ході розгляду справи сторонами та були очевидні, виходячи із даних технічних паспортів на спірний житловий будинок та інвентаризаційної справи № 6248.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_4 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 29 травня 2018 року у частині відмови у задоволенні вимог про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу і ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не зʼясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд не врахував, що заявник не ставив питання щодо узаконення додаткових самочинних приміщень, а просив здійснити поділ будинку. Разом з цим, місцевим судом безпідставно стягнуто витрати на правову допомогу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_5 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 червня 2001 року отримали у власність у рівних долях спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом спадкове майно складалось із будинку А-1 житловою площею 27,7 кв. м, сараю цегляного - Д, вбиральні деревʼяної -д (а.с.4).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна 16 квітня 2003 року за сторонами проведено державну реєстрацію права власності по 1/2 частці за кожним на вищезазначений житловий будинок (а.с. 46, 56).
Відповідно до технічного паспорту на спірний будинок станом на 16 травня 2001 року, виданого комунальним підприємством "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації", будинок має загальну площу 74,9 кв. м, житлову площу 27,7 кв. м, господарські будівлі і споруди: а2 - погріб, Б - літня кухня, б - сіна, Д - сарай, д - убиральня. Відмітки про самочинне будівництво: Б - літня кухня площею 24,6 кв. м, б - сіни площею 4,7 кв. м (а.с. 35-37).
Рішенням Деснянського райвиконкому №132 від 11 червня 2001 року ОСОБА_5 надано дозвіл на експлуатацію переобладнаних кімнат під літерою 1-3 площею 6,5 кв. м під кухню зі зменшенням житлової площі на 6,7 кв. м АДРЕСА_1 (а.с.38).
З наявних у матеріалах справи технічних паспортів спірного будинку вбачається наявність самочинного будівництва: прибудова А2, тамбур а4, що фактично відповідають приміщенням будинку: кухні (2-1) площею 18,1 кв. м, санвузла (2-2) площею 3,6 кв. м, тамбуру (2-1) площею 2,5 кв. м.
Інвентаризаційна справа № 6248 містить інформацію за весь час експлуатації будинку та господарських будівель і споруд, в ній вказано, що загальна площа будинку становить 91,2 кв. м, житлова площа 36, 7 кв. м, господарські будівлі і споруди: а2 - погріб, Б - літня кухня, б - сіни, Д - сарай, д - убиральня, а3 - ганок. Відмітки про самочинне будівництво: прибудова А2, тамбур а4, що фактично відповідають приміщенням будинку: кухні(2-1) площею 18,1 кв. м, санвузлу (2-2) площею 3,6 кв. м, тамбуру (2-І) площею 2,5 кв. м.
Відповідно до висновку експерта № С-377, складеного судовим експертом Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ОСОБА_6, за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2017 року, у спірному будинку проводились ремонтно-будівельні роботи. По житловому будинку було проведено роботи: квартира № 1 має перепланування в приміщеннях веранди "1-І" та кладової "1-ІІ", на їх місті виконано кухню, санвузол та коридор. У коридорі 1-1 демонтовано грубу. Приміщення кухні "1-2" змінило функціональне призначення на житлову кімнату. Опорядження приміщень відповідає їх функціональному призначенню: житлові кімнати та коридор обклеєні шпалерами, санвузол та кухня обкладені плиткою. Вікна деревʼяні та металопластикові. Підлога деревʼяна. З інженерного обладнання присутнє електро-, газо-, водопостачання, каналізація (вигрібна яма), опалення від котла. Квартира № 2 має перепланування у приміщеннях веранди "2-І", демонтовано частину стін та виконано прибудову. У кухні 2-1 демонтовано грубу. Приміщення кухні "2-1" змінило функціональне призначення на житлову кімнату. Опорядження приміщень відповідає їх функціональному призначенню: житлові кімнати обклеєні шпалерами, санвузол обкладений плиткою, кухня має поштукатурені стіни. Вікна металопластикові. Підлога деревʼяна. З інженерного обладнання присутнє електро-, газо-, водопостачання, каналізація (вигрібна яма), опалення від котла. Під кожною квартирою присутній погріб. Літня кухня "Б" з сінами "б" має цегляні стіни, розібрано піч, функціонально використовується як сарай, деревʼяна підлога прогнила, шпалери повідпадали. Сарай "Д" знаходиться у занедбаному стані з цегляними стінами, що мають наскрізні діри, підлога відсутня. Вбиральня "д" деревʼяна, не використовується, знаходиться у занедбаному стані. На подвірʼї біля житлового будинку знаходиться вулична колонка.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобовʼязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами третьою, четвертою статті 357 ЦК України передбачено, що співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна; співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Згідно із частинами першою, третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.