Постанова
Іменем України
03 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 465/2510/15-ц
провадження № 61-14043св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Міський комерційний банк",
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова в складі судді Мигаль Г. П. від 03 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області в складі суддів: Приколоти Т. І., Тропак О. В., Федоришина А. В., від 23 грудня 2015 року,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" (далі - ПАТ "МКБ") про стягнення коштів по депозитних договорах, нарахованих на них відсотків, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 07 квітня 2014 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу строком на 183 дні до 07 жовтня 2014 року. Сума вкладу, яка була внесена позивачем згідно квитанції № 9836, становить 75 000 грн. Згідно пункту 1.2 договору процентна ставка становила 25,2 % річних.
12 травня 2014 року між ним та банком було укладено договір банківського вкладу строком на 31 день до 12 червня 2014 року. Сума вкладу, яка була внесена позивачем згідно квитанції № 6763, становить 130 000 грн. Згідно пункту 1.2 договору процентна ставка становила 19,85 % річних.
Після завершення дії договорів позивач неодноразово звертався до відповідача усно та письмово стосовно виконання умов спірних договорів. Позивач зазначає, що відповідач в усній формі повідомляв, що кошти відсутні та будуть повернуті у найближчий час, однак повернуті не були.
17 жовтня 2014 року Галицький районний суд м. Львова за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ "Міський комерційний банк" про стягнення боргу за договором від 12 травня 2014 року ухвалив рішення, згідно якого стягнуто з ПАТ "Міський комерційний банк" на користь позивача 136 405,22 грн.
З 21 листопада 2014 року на підставі постанови Правління Національного Банку України від 20 листопада 2014 року № 732 в ПАТ "Міський комерційний банк" було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - фонд, ФГВФО) на тимчасову адміністрацію.
24 лютого 2015 року позивач звернувся до відділення банку АБ "Укргазбанк", який був призначений ФГВФО для виплат вкладникам, за отриманням заборгованості ПАТ "Міський комерційний банк" і отримав 200 000 грн, хоча виплата мала становити 221 186,43 грн. 15 квітня 2015 року стосовно невиплачених коштів в сумі 21 186,43 грн позивач написав листа на імʼя уповноваженої особи ФГВФО та відповіді станом на момент подання позову у даній справі не отримав.
Крім того, позивач посилається на статтю 23 ЦК України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Позивач зазначив, що протиправними діями банку йому завдано значної моральної шкоди, яка становить 120 000 грн.
Посилаючись з урахуванням уточнень на зазначене, позивач просив суд стягнути з банку суму в розмірі 170 603,99 грн, з яких: 21 186, 43 грн - сума невиплаченої заборгованості за договором банківського вкладу від 07 квітня 2014 року; 120 000 грн моральної шкоди; 10 957,57 грн - ненараховані та невиплачені відсотки на суму вкладу стосовно договору банківського вкладу від 12 травня 2014 року; 11 473,95 грн - інфляційні втрати по договору банківського вкладу від 12 травня 2014 року; 1 941,94 грн - 3 % річних на невиплачені кошти стосовно договору банківського вкладу від 12 травня 2014 року; 2 328,75 грн - не нараховані та невиплачені відсотки на суму вкладу по договору банківського вкладу від 07 квітня 2014 року; 2 420,39 грн - інфляційні втрати за договором банківського вкладу від 07 квітня 2014 року; 294,96 грн - 3 % річних на невиплачені кошти за договором від 07 квітня 2014 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова області від 03 вересня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки частиною четвертою статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено вирішення у судовому порядку будь-яких спорів саме щодо акцептування вимог кредиторів, відсутність такої кредиторської вимоги з боку позивача, заявленої ліквідатору у визначених законом порядку та строки, унеможливлює захист прав позивача в судовому порядку у даній справі та є підставою для відмови в позові.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2015 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 вересня 2015 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ПАТ "МКБ" задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "МКБ" на користь ОСОБА_1 1 933,56 грн відсотків річних та 12 929,50 грн інфляційних, а всього 14 863,06 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що банк належним чином не виконав своїх зобовʼязань за депозитними договорами, оскільки відповідні зобовʼязання виконані частково, шляхом повернення ФГВФО гарантованої суми вкладу в розмірі 200 000 грн. Позивач звернувся до банку із заявами про повернення вкладів до введення в банку тимчасової адміністрації, у звʼязку із чим банк був зобовʼязаний виконати умови договорів. Крім того, у випадку невиконання банком умов депозитних договорів щодо повернення коштів вкладнику останній має право на компенсацію за неналежне виконання банком його грошових зобовʼязань, шляхом стягнення з банку інфляційних витрат та 3 процентів річних, які за наслідками розгляду даної справи стягнуті апеляційним судом. Інші вимоги позивача у даній справі не підлягають задоволенню у звʼязку із тим, що у ПАТ "МКБ" запроваджено тимчасову адміністрацію, а тому відповідні вимоги можуть бути задоволені у спосіб, передбачений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Позов в частині відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки правовідносини учасників справи виникли із договорів, умовами яких виплата моральної шкоди вкладнику не передбачена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про задоволення позову частково. Скаржник указує, що він у передбачений законом строк, а саме 15 квітня 2015 року, звертався до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "МКБ" щодо задоволення його кредиторських вимог, що, на його думку, залишено судами без уваги. Зазначає, що позивач має право на задоволення вимог, які не були задоволені виплатою гарантованої суми вкладу, а тому зазначені у позові спірні кошти, які не були стягнуті судом апеляційної інстанції, на думку скаржника, підлягають стягненню з відповідача у даній справі. Крім того, скаржник вважає, що визначена ним сума моральної шкоди також підлягає стягненню на його користь.
Оскільки касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення апеляційного суду в частині вимог щодо інфляційних витрат та 3 процентів річних, які стягнуті судом апеляційної інстанції на користь скаржника, справа в цій частині Верховним Судом не переглядається в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2016 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Міський комерційний банк" про стягнення коштів по депозитних договорах, нарахованих на них відсотків, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2015 року, призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 07 квітня 2014 року ОСОБА_1 та ПАТ "МКБ" уклали договір банківського вкладу на суму 75 000 грн, строком на 183 дні (з 07 квітня по 07 жовтня 2014 року). Кошти внесено на депозит позивачем згідно квитанції № 9836 від 07 квітня 2014 року.
12 травня 2014 року ОСОБА_1 та ПАТ "МКБ" уклали договір банківського вкладу на суму 130 000 грн строком на 31 день (з 12 травня по 12 червня 2014 року). Кошти внесено на депозит позивачем згідно згідно квитанції № 6763 від 12 травня 2014 року.
За умовами зазначених договорів позивач зобовʼязався внести суму вкладу, а банк - прийняти її та нарахувати в продовж дії договору відсотки.
12 червня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу коштів відповідно до договору від 12 травня 2014 року.
07 жовтня 2014 року позивач подав відповідачеві заяву про виплату належних йому коштів згідно договору від 07 квітня 2014 року.
Тобто позивач звернувся із заявами про повернення вкладених коштів до введення тимчасової адміністрації.
ПАТ "МКБ" не виконало свого обвʼязку, передбаченого умовами зазначених депозитних договорів.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 жовтня 2014 року задоволено позов ОСОБА_1 та ухвалено стягнути на його користь з відповідача у звʼязку з невиконанням умов договору №2630/72/180703 від 12 травня 2014 року 136 405,22 грн з яких: 132 191,66 грн - невиплачена сума вкладених коштів та нарахованих відсотків, 1 136,85 грн - інфляційні нарахування, 76,71 грн - 3% річних, 3 000 грн - моральна шкода. На виконання цього рішення суду 12 листопада 2014 року відкрито виконавче провадження Відділом виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м. Києві.
Постановою Правління Національного Банку України № 732 від 20 листопада 2014 року ПАТ "МКБ" віднесено до категорії неплатоспроможних, а постановою Правління Національного Банку України № 187 від 19 березня 2015 року відкликано банківську ліцензію цього банку та прийнято рішення про його ліквідацію.
24 лютого 2015 року на підставі звернення позивача до відділення банку АБ "Укргазбанк", який був призначений фондом для виплат вкладникам ПАТ "МКБ", йому виплачено 200 000 грн гарантованої суми вкладу.
Апеляційним судом установлено, що інфляційні втрати за договором від 07 квітня 2014 року становлять 10 582 грн, 3 % річних за цим договором - 1 656,16 грн. За договором від 12 травня 2014 року інфляційні втрати складають 2 347,50 грн, а 3 % річних - 277,40 грн.
Всього інфляційні втрати складають 12 929,50 грн, 3 % річних - 1 933,56 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.