Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 2-624/05
провадження № 61-26645св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Одеська міська рада, ОСОБА_3, правонаступником якого є ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2005 року у складі судді Джабурії О. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Черевка П. М., Дрішлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсними довіреності та договору дарування.
Позов мотивовано тим, що 13 квітня 1995 року ОСОБА_2, яка на той час не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати, видала ОСОБА_3 довіреність, на підставі якої він надалі за договором дарування подарував належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 своїй матері ОСОБА_5 Позивачі зазначали, що довіреність видавалася ОСОБА_2 у стані тимчасового психічного розладу.
Ураховуючи викладене, позивачі просили визнати вказану довіреність та договір дарування недійсними.
Судом першої інстанції до участі у справі залучено Одеську міську раду у звʼязку з тим, що у 2002 році померла ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, строк прийняття спадщини закінчився, правонаступників судом не встановлено (т. 1 а.с. 265).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2005 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсною довіреність, видану ОСОБА_2 13 квітня 1995 року ОСОБА_3
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 03 травня 1995 року між ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_2, та ОСОБА_5
Ухвалено повернути квартиру АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 на момент видачі довіреності, 13 квітня 1995 року, не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними, оскільки страждала хронічною хворобою - маніакально-депресивним психозом з атиповою формою перебігу. На період укладання правочину, з квітня по серпень 1995 року, знаходилась в хворобливому стані - гіпоманіакальності, для якого характерна переоцінка власних можливостей, підвищена діяльність хворобливого характеру, відсутність критики до свого стану, неправильна оцінка своїх вчинків і ситуації, що склалась.
Оскільки ОСОБА_2, страждаючи психічним захворюванням, у момент укладання довіреності від 13 квітня 1995 року не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, суд першої інстанції, виходячи із вимог статті 55 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ухвалив рішення про визнання недійсною довіреності від 13 квітня 1995 року, виданої на імʼя ОСОБА_3, щодо керування та розпорядження усім належним їй майном, укладання всіх передбачених законом угод щодо керування та розпорядження ним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 08 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, скасовано рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 20 квітня 2005 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції на порушення вимог частини шостої статті 130, статей 214, 215 ЦПК України не вирішив питання про склад осіб, які беруть участь у справі, оскільки ОСОБА_4 є сином померлого ОСОБА_3, то ухвалене у справі судове рішення може вплинути на його права та обовʼязки.
Короткий зміст ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Апеляційного суду Одеської області від 08 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, касаційний суд виходив із того, що апеляційний суд неправильно установив особу заявника ОСОБА_4, який подав апеляційну скаргу, помилково вважаючи його особою, яка не брала участі у справі, проте суд вирішив питання про його права та обовʼязки, не вирішивши питання про залучення його до участі у справі як правонаступника відповідача ОСОБА_3 із належним оформленням цієї процесуальної дії.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2005 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що син відповідача, досягнувши повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2, у передбачений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, із заявою про прийняття спадщини не звернувся.
Отже, вимоги частини четвертої статті 1268 ЦК України щодо строків прийняття спадщини на нього як неповнолітнього не розповсюджуються.
Короткий зміст касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що суд зобовʼязаний зупинити провадження у справі у разі смерті громадянина, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, або припинення існування юридичної особи, яка була стороною у справі. Разом з тим після смерті ОСОБА_3 провадження у справі зупинено не було та правонаступник ОСОБА_4 залучений до справи не був. Крім того, звертаючись до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою, ОСОБА_3 зазначив, що дізнався про наявність оскаржуваного рішення суду першої інстанції лише 20 квітня 2015 року. Крім того, ОСОБА_3 зазначав, що не спілкувався з батьком ОСОБА_3 та не знав про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 померли. Крім того, позивачами пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У вересні 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1, в яких він просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному зʼясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою судді Верховного Суду від 03 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
30 липня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 06 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсними довіреності та договору дарування призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.