Постанова
Іменем України
03 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 127/16136/13-ц
провадження № 61-15905св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., СімоненкоВ. М.,
Штелик С. П.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від
24 травня 2017 року у складі колегії суддів: Голота Л. О., Зайцев А. Ю., Рибчинський В. П.,
учасники справи:
позивач-відповідач - ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_4,
відповідач-позивач - ОСОБА_6,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У липні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення суми боргу.
Позовна заява мотивована тим, що 04 червня 2011 року позивач позичила своїй сестрі ОСОБА_4 кошти у розмірі 20 000,00 доларів США на строк до 31 грудня 2012 року для придбання квартири АДРЕСА_1, про що остання написала розписку. Однак у визначений в розписці строк кошти їй не повернула. Вказує, що на час отримання коштів та написання розписки ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6, тому вказані грошові кошти були витрачені на потреби сімʼї, зокрема придбання вказаної вище квартири, яка є спільною сумісною власністю відповідачів.
У звʼязку з викладеним позивач просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь заборгованість за договором позики від 04 червня 2011 року у розмірі 20 000,00 доларів США та 3 % річних з 01 січня до 04 червня 2013 року у розмірі 304,11 доларів США, що разом еквівалентно 162 290,75 грн.
У вересні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про визнання договору позики від 04 червня 2011 року недійсним.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, щопозивач за зустрічним позовом не знав про отримання його дружиною ОСОБА_4 у ОСОБА_5 04 червня
2011 року позики у розмірі 20 000,00 доларів США, згоди на отримання вказаних коштів він не давав, а сама позика була використана його дружиною не в інтересах сімʼї.
У звʼязку з викладеним позивач просив визнати недійсним договір позики від
04 червня 2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада
2013 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 заборгованість в розмірі 20 303,40 доларів США, що еквівалентно 162 224,16 грн.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_5 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 взяла у
ОСОБА_5 кошти в борг на потреби сімʼї, що є підставою для солідарного стягнення заборгованості за договором позики з неї та її чоловіка, який був обізнаний про використання цих коштів в інтересах сімʼї для придбання квартири, тому підстав для визнання оспорюваного договору позики недійсним немає.
Справа неодноразово переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій.
Остаточним рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково, рішення суду першої інстанції від 04 листопада 2013 року в частині задоволення позову ОСОБА_5 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_5 доОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення суми боргу задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 борг за договором позики від
04 червня 2011 року станом на 04 листопада 2013 року в розмірі 162 224,16 грн, а також судовий збір в розмірі 1 737, 60 грн.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що факт витрачання отриманих ОСОБА_4 коштів в інтересах сімʼї не підтверджений належними та допустимими доказами, тому договір позики від 04 червня 2011 року не може обовʼязку для відповідача ОСОБА_6 як другого з подружжя.Відповідач
ОСОБА_4, яка уклала договір позики, і не оспорює його, має відповідати за первісним позовом, оскільки підстав для покладення на ОСОБА_6 солідарного з нею обовʼязку, чи пропорційного стягнення заборгованості по справі немає. Заборгованість ОСОБА_4 перед ОСОБА_5 згідно розписки становить 20 000,00 доларів США, що станом на 04 листопада 2013 року (день ухвалення рішення судом першої інстанції) еквівалентно 159 800,00 грн, та 3% річних на суму боргу за період прострочення виконання зобовʼязання з 01 січня до 04 червня 2013 року становить 303,40 доларів США, що станом на 04 листопада 2013 року еквівалентно 2 424,16 грн. Загальний борг складає 162 224,16 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуальногоправа, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, не надав належної правової оцінки її доводам стосовно того, що отримані нею в позику кошти були витрачені на потреби сімʼї, а саме придбання квартири, яка є їх спільною сумісною власністю. Також вказує, що ця справа неодноразово переглядалась Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який скасовуючи попереднє рішення апеляційного суду і направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначив, що суду необхідно було перевірити, чи були витрачені кошти в інтересах сімʼї, а саме на придбання квартири. Однак суд апеляційної інстанції в порушення вимог статтей 214, 315, 338 ЦПК України 2004 року не виконав вказівок суду касаційної інстанції, зокрема не надав законного та обґрунтованого мотивування всім доводам сторін у справі, що є обовʼязковим елементом справедливого судового рішення. Зокрема вказує, що суд не зʼясував, де вони отримали кошти у розмірі 34 500,00 доларів США на придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1, оскільки саме таку суму вона передала попередньому власнику квартири за день до укладення договору позики. Також вказує, що суд апеляційної інстанції взяв до уваги розписку, написану її чоловіком ОСОБА_6, про отримання ним у ОСОБА_7 30 травня 2011 року, яка проживає за кордоном, в позику коштів на придбання їх спільної квартири, не зʼясувавши при цьому обставин походження цієї розписки, зокрема: чи перетинала ОСОБА_7 в травні 2011 року кордон України; яку суму коштів вона задекларувала при перетині державного (митного) кордону; не зʼясував чи повернув її чоловік отримані в позику кошти ОСОБА_7, оскільки станом на травень 2017 року ОСОБА_7 не предʼявляла ні до її, ні до її чоловіка жодних претензій з приводу повернення позичених коштів. На її думку, рішення суду апеляційної інстанції побудоване на надуманих обставинах справи, оскільки цей суд не бажав уважно вивчати, досліджувати та належно оцінювати наявні в матеріалах справи докази, які судом першої інстанції були досліджені та ним була надана правильна оцінка.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.