Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 127/25242/16-ц
провадження № 61-14931св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автовінн",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовінн" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2017 року у складі судді Ан О. В. та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Міхасишина І. В., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовінн" (далі - ТОВ "Автовінн") про стягнення пені за прострочення виконання робіт.
Позовну заяву мотивовано тим, що він є власником автомобіля "Ford Mondeo", 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
16 березня 2016 року між ним та ТОВ "Автовінн" укладено договір-замовлення на обслуговування його транспортного засобу, а саме: огляд двигуна та його компʼютерну діагностику, із орієнтовним часом виконання роботи 1 (одна) доба.
18 березня 2016 року він виявив, що його автомобіль знаходиться у повністю розібраному стані. У подальшому ТОВ "Автовінн" його було повідомлено, що причини технічної несправності автомобіля виявити не вдалось та надано йому рахунок на оплату з переліком деталей, які, на думку відповідача, необхідно замінити, на загальну суму 116 904,83 грн.
Оскільки дозволу на розбирання двигуна він не надавав, то він відмовився оплачувати вказаний рахунок, у результаті чого його автомобіль чотири місяці перебував у ТОВ "Автовінн" без будь-якого ремонту.
15 липня 2016 року сторонами підписано протокол погодження ремонтних робіт на загальну суму 55 378,41 грн, відповідно до якого вони розподілили між собою обовʼязки щодо проведення оплати ремонту його автомобіля. У той самий день позивач оплатив свою частину виставленого рахунку. Однак відповідач виконав ремонт автомобіля та повернув його власнику лише 23 вересня 2016 року.
Оскільки відповідач прострочив виконання робіт із 18 березня 2016 року по 23 вересня 2016 року, ОСОБА_1 на підставі частини пʼятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" просив стягнути з ТОВ "Автовінн" на свою користь пеню за прострочення виконання робіт (надання послуг) за 189 днів у розмірі 316 923,45 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Автовінн" на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виконання робіт у розмірі 1 176,12 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час розгляду справи позивач довів факт прострочення відповідачем виконання ремонту автомобіля, який належить позивачу. При обчисленні пені за несвоєчасне надання послуги суд виходив із замовлення на обслуговування автомобіля від 16 березня 2016 року № АЛ-0000810 і його вартості. При визначенні терміну порушення виконання зобовʼязання суд врахував термін повернення позивачу транспортного засобу - 29 вересня 2016 року та вважав, що прострочення відповідачем виконання вказаного вище замовлення складає 189 днів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, апеляційну скаргу ТОВ "Автовінн" відхилено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2017 року змінено, збільшено розмір стягнутої цим рішенням пені з 1 176,12 грн до 316 923,46 грн. Вирішено питання судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, встановивши порушення відповідачем строку виконання робіт за замовленням на обслуговування автомобіля від 16 березня 2016 року № АЛ-0000810.
Однак висновок суду про те, що всупереч вимогам статті 60 ЦПК України 2004 року позивач та його представник не довели укладення 16 березня 2016 року договору на ремонт двигуна автомобіля при передачі його ТОВ "Автовін", є помилковим, оскільки протоколом погодження ремонтних робіт від 15 липня 2016 року сторонами узгоджено суму ремонту у розмірі 55 894,79 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ "Автовінн", в інтересах якого діє адвокат Мунтян Є. В., просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що пунктом 3 договору-замовлення від 16 березня 2016 року сторони визначили строк виконання робіт - протягом 60 днів у випадку відсутності у відповідача запчастин, необхідних для ремонту. За таких умов кінцевий термін виконання робіт, встановлений сторонами, - 15 травня 2016 року. Починаючи з 12 травня 2016 року відповідач неодноразово повідомляв позивача про закінчення виконання робіт та необхідність забрати його транспортний засіб. Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій помилково встановлено прострочення виконання робіт з 16 березня 2016 року. Водночас будь-якого іншого договору на обслуговування сторони не укладали, а виконання робіт на підставі протоколу погодження ремонтних робіт автомобіля від 15 липня 2016 року не обмежувалось будь-яким строком. Крім того, визначена позивачем сума ремонтних робіт у розмірі 55 378,41 грн, від якої визначено розмір пені, не підтверджена належними доказами.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Автовін".
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цивільну справу № 127/25242/16-ц передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Автовінн" про стягнення пені за прострочення виконання робіт призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 213 ЦПК України 2004 року передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пунктів 1-5 частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовʼязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 527 ЦК України визначено, що боржник зобовʼязаний виконати свій обовʼязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовʼязання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобовʼязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобовʼязується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобовʼязується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Відповідно до статті 868 ЦК України підрядник зобовʼязаний до укладення договору побутового підряду надати замовникові необхідну та достовірну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також повідомити замовникові на його прохання інші відомості, що стосуються договору. Підрядник зобовʼязаний назвати замовникові конкретну особу, яка буде виконувати роботу, якщо за характером роботи це має значення.