Постанова
Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 329/1099/17
Провадження № 51-8770 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Кишакевича Ю. Л., Марчука О. П.,
секретаря
судового засідання Анзійчук Ю. В.,
за участю:
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ЗапорожцяО. В. на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080360000181за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. ЕнергодарЗапорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу 24 квітня 2014 року за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Чернігівського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2018 року ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року зазначений вирок щодо ОСОБА_3залишено без змін.
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_3засуджено за те, що він 12 вересня 2017 року о 09:45 год. шляхом виставлення вікна незаконно проник до житлового будинку АДРЕСА_2, звідки повторно, таємно викрав майно ОСОБА_4 на загальну суму 8616 грн 67 коп.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Запорожець О. В. просить застосувати до ОСОБА_3 ст. 75 КК України. На обґрунтування своїх вимог стверджує, що при призначенні покарання судом не в повній мірі враховані помʼякшуючі покарання обставини, те що ОСОБА_3 вчинив злочин внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних і інших обставин, оскільки він ріс без батька, безробітна мати мала два кредити, бабуся страждає онкологічним захворюванням, а родина залишилася без засобів до існування. Посилається на те, що при призначенні покарання місцевий суд не повинен був враховувати характеризуючі документи, видані щодо ОСОБА_3 під час відбування ним покарання, а також кількість епізодів злочинної діяльності, вчинених засудженим у іншому кримінальному провадженні. Вказує, що судом не було враховано те, що з часу вчинення злочину до моменту постановлення вироку ОСОБА_3 протиправних вчинків не вчиняв, фактично почав працювати, активно сприяв розкриттю злочину. Зазначає про порушення права ОСОБА_3 на захист.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Чабанюк Т. В. заперечила проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оскаржується.
У касаційній скарзі не наведено обгрунтованих доводів щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_3 на досудовому слідстві розʼяснювалось право на захист, участь захисника у цьому провадженні не була обовʼязковою. У судовому засіданні ОСОБА_3 не вказував, що він під час досудового розслідування заявляв клопотання про залучення захисника в цьому провадженні.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки містить вичерпні мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався, а також мотивовані підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.