Постанова
Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 160/2777|17
провадження № 51-6979км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В. К.,
суддів Марчук Н. О., Огурецького В. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П. О.,
прокурора Рибачук Г. А.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ЮрченкаА. Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2018 року в кримінальному провадженні № 12017220190000976 щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, жителяАДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 156 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2018 року апеляційну скаргу захисника Татьянка А. М. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду -без змін.
Згідно з вироком місцевого суду, ОСОБА_1 23 серпня 2017 року о 16:00, перебуваючи в стані алкогольного спʼяніння, маючи умисел на задоволення своєї статевої пристрасті, під приводом пригостити фруктами малолітню ОСОБА_4, завів її до будинку за місцем свого мешкання за адресою АДРЕСА_1, вчинив розпусні дії щодо ОСОБА_4
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що під час розгляду провадження в суді першої інстанції суддя, не врахувавши того, що він страждає психічним захворюванням, належним чином не розʼяснив йому наслідки розгляду провадження за ч. 3 ст. 349 КПК України та не зʼясував добровільності його позиції. Звертає увагу на неналежне виконання адвокатом своїх обовʼязків щодо його захисту. Крім того вказує про те, що потерпіла не була допитана у судовому засіданні. Вказує про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає про те, що злочин, за який його засуджено, він не вчиняв, зізнавальні показання дав під фізичним та психологічним тиском працівників правоохоронних органів та захисника.
Позиції інших учасників судового провадження
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Юрченко А. Ф.
підтримали подану касаційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор Рибачук Г. А. вважала касаційну скаргу необґрунтованою, просила залишити її без задоволення, а судові рішення -без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Частиною 1 зазначеної статті передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі обʼєктивно зʼясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 349 КПК Українисуд має право визначити обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження. Як передбачено частиною третьою вказаної статті, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд зʼясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також розʼяснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку.