ПОСТАНОВА
Іменем України
09 квітня 2019 року
м. Київ
справа №825/3855/14
касаційне провадження №К/9901/19865/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 (суддя Лобан Д.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі № 825/3855/14 за позовом Публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми "Сіверянка" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області та Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство виробничо-торгова фірма "Сіверянка" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області та Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2014 № 0002742200, від 10.09.2014 № 0002752200, від 10.09.2014 № 0002762200.
Справа розглядалась судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 01.03.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 № 0002762200. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.04.2016 залишив постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 в частині задоволення позовних вимог, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Також наголошує, що відповідно до пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій під час проведення документальних планових та позапланових перевірок.
Крім того, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області заявлено клопотання про заміну відповідача-1 у справі - Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на Чернігівську обʼєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернігівській області у звʼязку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми "Сіверянка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, результати якої оформлено актом від 13.06.2014 № 1459/22/00310143.
За її наслідками Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області дійшла висновку про порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на завищення в четвертому кварталі 2012 року витрат, що враховуються при визначенні обʼєкта оподаткування податком на прибуток, на 4391518,00 грн.
Зокрема, зʼясовано, що розглядувані витрати помилково не включено Публічним акціонерним товариством виробничо-торговою фірмою "Сіверянка" до витрат підприємства за третій квартал 2012 року, у звʼязку з чим позивачем подано уточнюючий розрахунок, яким витрати за цей період збільшено на 4391518,00 грн. Однак, оскільки на час подання вказаного розрахунку розпочато планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми "Сіверянка" за період з 01.07.2011 по 30.09.2012, уточнюючий розрахунок останнім відкликано. В подальшому витрати в розмірі 4391518,00 грн., які фактично понесено в третьому кварталі 2012 року, включено позивачем до податкової декларації з податку на прибуток за четвертий квартал 2012 року.
На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження контролюючим органом, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 № 0002762200, згідно з яким збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на прибуток у розмірі 921589,00 грн. за основним платежем та 460795,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобовʼязаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.