ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2019 року
Київ
справа №295/14438/15-а
адміністративне провадження №К/9901/13565/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Стародуба О.П., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року (головуючий суддя Жизневська А.В., судді: Малахова Н.М., Моніч Б.С.) у справі №295/14438/15-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними і зобовʼязання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (надалі також - Головне УПФ) щодо відмови у перерахунку і виплаті пенсії з врахуванням у складі його грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, фактично отриманих ним сум щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, винагороди за участь в антитерористичній операції, винагороди за тривалість безперервної служби, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, компенсації за відпустку та одноразової премії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування за період з березня 2013 року по лютий 2015 року включно, що визначені довідкою військової частини А 1494 від 28 лютого 2015 року № 178/2,
- зобовʼязати Головне УПФ здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії за період з 1 березня 2015 року дня призначення йому пенсії, з урахуванням у складі грошового забезпечення, зазначених вище сум, згідно довідки військової частини А 1494 від 28 лютого 2015 року № 178/2.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю не включення Головним УПФ при нарахуванні пенсії позивачу додаткових видів грошового забезпечення, визначених у довідці військової частини А 1494 від 28 лютого 2015 року № 178/2, хоча позивач отримував їх перед звільненням та з них утримувався єдиний внесок на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 24 листопада 2015 року, яка позивачем не оскаржувалася в апеляційному порядку, позовні вимоги в частині періоду з 1 березня 2015 року по 31 липня 2015 року залишені без розгляду.
Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 24 листопада 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії та зобовʼязано Головне УПФ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії за період з 1 березня 2015 року, з урахуванням у складі грошового забезпечення позивача, з якого призначається пенсія, фактично отриманих ним сум щомісячної додаткової грошової винагороди яка виплачувалася на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, винагороди за участь в антитерористичній операції, винагороди за тривалість безперервної служби, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за відпустку та одноразової премії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування за період з березня 2013 року по лютий 2015 року включно, згідно з довідкою військової частини А 1494 від 28.02.2015 року № 178/2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову про відмову в позові.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_1 з 1 березня 2015 року перебуває на обліку в Головному УПФ та отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).
6 серпня 2015 року позивач звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату із заявою про прийняття документів для перерахунку пенсії та направлення довідки до органу Пенсійного фонду України (а.с.16-17). Просив врахувати всі види складових грошового забезпечення, зазначених у довідці військової частини А 1494 від 28 лютого 2015 року №178/2. Проте, у задоволенні вимог позивачу було відмовлено.
Також ОСОБА_1 звернувся до Головного УПФ з заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії з урахуванням вказаної довідки.
Головним УПФ відмовлено позивачу у перерахунку його пенсії, з посиланням на ст. 43 Закону №2262-ХІІ. Зокрема, з тих підстав, що наведеною правовою нормою не передбачено врахування до складу грошового забезпечення при обчисленні пенсій таких видів грошового забезпечення, як щомісячну додаткову грошову винагороду, винагороду за участь в АТО, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за відпустку та одноразову премію.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, а тому мають бути враховані при обчисленні пенсії. Крім того, позивачу виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, яка регламентована нормами постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та винагорода за участь в АТО, з яких сплачувався єдиний внесок, а тому вони також мають бути враховані при обчисленні пенсії. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про врахування при перерахунку пенсії індексації, суд першої інстанції виходив з того, що такий вид грошового забезпечення у довідці відсутній.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в позові, апеляційний суд вказав, що відступає від висновку Верховного Суду України, висловлений у постанові від 10 березня 2015 року (справа №21-70а15) щодо застосування у подібних цій справі правовідносинах положень статті 9 та частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року №4-рп/2015 установлено, що однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсії, і що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України. Грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні мають тимчасовий характер, залежать від певних обставин, їх розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вони не включаються до складу грошового забезпечення при звільненні з військової служби.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову. Скаржник наполягає, що спірні виплати включаються до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, оскільки мають характер одноразових додаткових видів грошового забезпечення і з них було утримано і сплачено страхові внески на загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування, а тому такі виплати обовʼязково мають бути включені при обчисленні пенсії. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 10 березня 2015 року по справі № 21-70а15. Також посилається на те, що має право на перерахунок пенсії за минулий час, але не більш ніж за 12 місяців з дня подання додаткових документів, що встановлено частиною другою статті 63 Закону №2262-ХІІ.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на безпідставність її доводів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін як законне і обґрунтоване.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;