ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2019 року
Київ
справа №823/641/18
адміністративне провадження №К/9901/904/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гімона М.М. судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобовʼязання вчинити певні дії за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Смолія Богдана Володимировича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду у складі судді Гаращенко В.В. від 04 квітня 2018 року та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мельничука В.П., Ісаєнко Ю.О., Лічевецького І.О. від 06 грудня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" щодо невключення повної інформації до переліку вкладників;
- скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" № 42/2 від 01 вересня 2016 року "Про затвердження висновків комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є "нікчемними", у частині затвердження результатів проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" з перерахування коштів позивачу в ПАТ "Банк Михайлівський" в розмірі 25 202 грн 58 коп.;
- зобовʼязати Уповноважену особу включити дані про рахунок позивача до переліку рахунків за якими вкладник має право відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фону стосовно гарантованої суми належної до виплати позивачу в розмірі 25 202 грн 58 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Уповноваженою особою Фонду не включено ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без законодавчо мотивованої причини для цього. При цьому, позивачем наголошено, що спірний переказ (транзакція) грошових коштів здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - ТОВ "ІРЦ") на законних підставах та з дотриманням вимог законодавства, відтак, позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави вважати такі транзакції нікчемними та застосовувати до них наслідки нікчемності правочинів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року позов задоволено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року змінено рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року, а саме: у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправним і скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський", оформлене наказом від 01 червня 2016 року № 42/2, про визнання нікчемними правочинів щодо переказу коштів (транзакції), здійснених на рахунки, що належать ОСОБА_2 відмовлено, а в іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року залишено без змін.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення позивачем порядку укладення договору банківського рахунку та не надано суду доказів, які б свідчили, що спірні транзакції мають ознаки нікчемності, визначені частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 08 січня 2019 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 січня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Гімона М.М. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 823/641/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08 квітня 2016 року між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та позивачем укладено договір № 980-021-000218464, за умовами якого позивач передає ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у власність грошові кошти на суму 15000 грн та договір № 980-021-000218455, за умовами якого позивач передає ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у власність грошові кошти на суму 5000 грн.
08 квітня 2016 року позивачем на виконання договору № 980-021-000218464 від 08 квітня 2016 року перераховано на рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 15000 грн, що підтверджується квитанцією № QS913601, та на виконання договору № 980-021-000218455 від 08 квітня 2016 року перераховано на рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 5000 грн, що підтверджується квитанцією № QS867901.
06 травня 2016 року між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" укладено договір № 980-021-000234510, за умовами якого Позивач передає ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у власність грошові кошти на суму 5000 грн.
На виконання даного договору позивачем 06 травня 2016 року перераховано 5000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 995901.
19 травня 2016 року на рахунок позивача НОМЕР_1 у ПАТ "Банк Михайлівський" від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" надійшли кошти, а саме: 15 000 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-021-000218464 від 08 квітня 2016 року"; 5 000 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-021-000234510 від 06 травня 2016 року"; 5 000 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-021-000218455 від 08 квітня 2016 року".
Крім того, на рахунок позивача НОМЕР_2 також надійшли наступні кошти: 39 грн 07 коп. з призначенням платежу "Оплата процентів по договору № 980-021-000218455 від 08 квітня 2016 року"; 41 грн 80 коп. з призначенням платежу "Оплата процентів по договору № 980-021-000235410 від 06 травня 2016 року"; 121 грн 71 коп. з призначенням платежу "Оплата процентів по договору № 980-021-000218464 від 08 квітня 2016 року".
22 грудня 2015 року Правлінням Національного банку України винесено Постанову № 917/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", згідно з якою установлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності, віднесено його до категорії проблемних строком на 180 днів та запроваджено обмеження в діяльності.
Правлінням Національного банку України 27 квітня 2016 винесено Постанову № 295/БТ "Про окремі питання діяльності ПАТ "Банк Михайлівський" та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року", якою введено певні обмеження діяльності ПАТ "Банк Михайлівський".
Рішенням Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі рішення Правління НБУ від 23 травня 2016 року № 14/БТ виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 23 травня 2016 року № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Відповідно до рішення Правління НБУ від 12 липня 2016 року № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавча дирекція цього Фонду прийняла рішення від 12 липня 2016 року № 1213 про початок процедури ліквідації банку з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно та делегування повноважень ліквідатора банку Ірклієнку Юрію Петровичу. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 1702 від 01 вересня 2016 року призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича з 05 вересня 2016 року.
У вересні 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" листом повідомила позивача про те, що за результатами аналізу поданих документів визначено, що договори № 980-021-000218455 від 08 квітня 2016 року, № 980-021-000218464 від 08 квітня 2016 року, № 980-021-000234510 від 06 травня 2016 року укладено безпосередньо з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" без участі ПАТ "Банк Михайлівський" як повіреного, а тому на позивача не поширюються вимоги Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг", що виключає правові підстави для включення позивача до переліку рахунків, які мають право на відшкодування коштів.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суд першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що спірні транзакції були здійснені під час дії обмежень, запроваджених постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" із внесеними постановою від 27 квітня 2016 року № 295/БТ змінами. Таким чином, операції на банківському рахунку позивача, які мали місце 19 травня 2016 року, мають ознаки нікчемності, про що позивача повідомлено належним чином.
Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субʼєктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року та у відповідній частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субʼєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на предʼявника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий курʼєр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобовʼязань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями субʼєкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.
Отже, Закон № 4452-VI повʼязує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" на банківських рахунках ОСОБА_2 НОМЕР_1 та НОМЕР_2, відкритих у ПАТ "Банк Михайлівський", знаходились грошові кошти на загальну суму 25202,58 грн.
Кошти на банківський рахунок позивача були зараховані шляхом перерахунку з банківського рахунку ТОВ "ІРЦ" відповідно до банківської виписки від 19 травня 2016 року.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий курʼєр" або "Голос України".
Частинами третьою, пʼятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.