ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2019 року
м.Київ
справа №607/5933/16-а
адміністративне провадження №К/9901/6641/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Тернополі Департаменту патрульної поліції на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року (судді: Кушнерик М.П., Мікула О.І., Курилець А.Р.) у справі №607/5933/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Тернополі Департаменту патрульної служби поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом Управління патрульної поліції у м.Тернополі Департаменту патрульної служби поліції (далі - УПП у м. Тенополі ДПП), в якому просив скасувати постанову від 25.05.2016 серії ПС2 №993641 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення у звʼязку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення від 25.05.2016 року серії ПС 2 №993641, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті122 КУпАП. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 25 травня 2016 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем "BYD F3", д.н.з. НОМЕР_1 в м.Тернополі по вул. Князя Острозького 6, здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 "Зупинка заборонена", чим порушив вимоги п.8.4 "в" Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).
Постановою поліцейського роти №4, батальйону УПП у м. Тернопіль ДПП рядового поліції Бегана І.С. від 25 травня 2016 року серії ПС2 № 993641 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Вважаючи вищеозначену постанову протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення позивачем вимог п.8.4 "в" ПДР України належними та допустимими доказами, з огляду на що дійшов висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, винесена правомірно та у встановленому законом порядку.
Суд апеляційної інстанції погодився з фактом доведеності порушення позивачем вимог п.8.4 "в" ПДР України. Разом з тим, керуючись висновками Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП від 26 травня 2015 року N5-рп/2015, зауважив що розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП, та є обовʼязковою підставою до скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обʼєктивне зʼясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обовʼязок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення зʼясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.