ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2019 року
Київ
справа №820/5004/17
адміністративне провадження №К/9901/47871/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т. Г.,
суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №820/5004/17
за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про скасування рішення та зобовʼязання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Волошина Д.А., суддів: Мороко А.С., Панова М.М.) та на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Подобайло З.Г., суддів: Тацій Л.В., Григорова А.М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив
- скасувати рішення Державної міграційної служби України від 13 жовтня 2017 року №390-17;
- зобовʼязати Державну міграційну службу України прийняти стосовно ОСОБА_1 рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є громадянином Сирійської Арабської Республіки. На сьогоднішній день конфлікт в Сирії загострився, країна опинилась у стані гуманітарної кризи. Жертвами військового конфлікту, як правило, стає цивільне населення країни. В разі повернення в країну походження позивач може стати жертвою свавільного насилля через вкрай нестабільну ситуацію в Сирії. Як на підтвердження цих обставин позивач посилається на Рекомендації УВКБ ООН з питання міжнародного захисту осіб, що залишають Сирійську Арабську Республіку від 22 жовтня 2013 року. У 2016 році позивач звертався до ГУ ДМС України в Харківській області із заявою про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні. Однак 13 жовтня 2017 року рішенням ДМСУ №390-17 позивачу було відмовлено у наданні статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. Зважаючи на те, що його заява відповідає критеріям для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та на протиправність оскаржуваного рішення, позивач звернувся до суду.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 05 грудня 2017 року Харківський окружний адміністративний суд вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про скасування рішення - задовольнити частково.
Скасувати рішення Державної міграційної служби України від 13 жовтня 2017 року №390-17.
Зобовʼязати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 29 вересня 2016 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок ДМС України не містить достатнього та належного аналізу ситуації, що склалася в Сирії, відповідачем не спростовано можливість загрози життю позивача, його безпеці чи свободі в країні походження в разі повернення до неї, що не відповідає вимогам статті 3 Європейської конвенції з прав людини.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 01 лютого 2018 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі №820/5004/17 - без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 16 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної міграційної служби України.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року. Прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року та на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
8. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідач у справі):
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
Державна міграційна служба України, зазначає, що судами неповно зʼясовано обставини, що мають значення для справи, висновки судів не відповідають обставинам справи. У 2006 році позивач прибув в Україну на навчання. У 2013 році він закінчив Харківський державний медичний університет, отримавши повну вищу освіту та лише у 2016 році звернувся до органу міграційної служби за захистом. Наведене свідчить про відсутність у нього реальних побоювань зазнати переслідувань на батьківщині. Крім того, ані під час проведення співбесід, ані під час судових засідань позивач не надав жодних конкретних фактів або документальних доказів, які б підтверджували пряму загрозу життю, безпеці або свободі у разі повернення до регіону постійного проживання. Ситуація в країні походження позивача не є підставою для надання особі статусу біженця або додаткового захисту в Україні.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Нубболь, провінція Алеппо (Сирія), за національністю араб, за віросповіданням мусульманин-шиїт.
10. За сімейним станом - проживав з громадянкою України ОСОБА_2 Від вказаного цивільного шлюбу у позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_3
11. ОСОБА_1 19 вересня 2006 року прибув до України на навчання на підставі запрошення Української державної академії залізничного транспорту. У 2013 році закінчив Харківський державний медичний університет та отримав повну вищу освіту за спеціальністю "лікувальна справа", з присвоєною кваліфікацією лікаря та титулу доктора медицини.
12. 29 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. В обґрунтування вказаної заяви зазначав, що повернутись на Батьківщину не має можливості через нестабільну соціально-політичну ситуацію в Сирії та, крім того, в Україні у нього є неповнолітня дитина, яку він не може забрати до Сирії.
13. 19 квітня 2017 року ГУ ДМС України у Харківській області складено висновок, з посиланням на невідповідність заяви вимогам п.п. 1, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту" про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Сирії ОСОБА_1.
14. 13 жовтня 2017 року ДМС України рішенням №390-17 підтримала висновок ГУ ДМС України у Харківській області та відмовила громадянину Сирії ОСОБА_1 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
15. 24 жовтня 2017 року позивачем отримано повідомлення №58 про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
16. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
17. Конституція України.
17.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)
18.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субʼєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
18.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субʼєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
19. Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 8 липня 2011 року №3671-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
19.1. Пункт перший частини першої статті 1. Біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
19.2. Пункт тринадцять частини першої статті 1. Особа, яка потребує додаткового захисту - це особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.