ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2019 року
Київ
справа №826/12263/16
провадження №К/9901/24237/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А.
розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/12263/16
за позовом Державної служби геології та надр України до Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2017 року (судді Огурцов О.П., Арсірій Р.О., Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року (судді Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.),
І. Суть спору
1. У серпні 2016 року Державна служба геології та надр України (далі - Держгеонадра) звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС) про скасування постанови від 27 липня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 51788162.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судове рішення, щодо примусового виконання якого відкрито вказане виконавче провадження, неможливо виконати.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 27 липня 2016 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 51788162 з примусового виконання виконавчого листа № 826/6873/16, виданого 21 липня 2016 року Київським апеляційним адміністративним судом.
4. За цим виконавчим документом суд зобовʼязав "<…> Державну службу геології та надр України видати товариству з обмеженою відповідальністю "АТОМНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" спеціальні дозволи на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Михайлівської площі уранових руд на 5 років, що знаходиться у Казанківському районі Миколаївської області, за 5 км на південний захід від с. Миколаївка, за 40 км на захід від м. Кривий Ріг згідно з поданою заявою від 10.02.2016 № 10-02/5; Сафонівської ділянки уранових руд на 5 років, що знаходиться у Казанківськкому районі Миколаївської області, в 120 км на південних захід від м. Жовті Води та в 65 км від м. Кривий Ріг згідно з поданою заявою від 24.02.2016 №24-02/2; Садової площі уранових руд на 5 років, що знаходиться в Арбузинському районі Миколаївської області, в 40 км на південний схід від м. Первомайськ та в 6 км на північний захід від районного центру смт. Абрузинка; Новогурівської ділянки уранових руд на 5 років, що знаходиться в Криничанському та Пʼятихатському районах Дніпропетровської області згідно з поданою заявою від 25.02.2016 № 25-02/4; Сурської площі уранових руд на 5 років, що знаходиться в 30 км на південний захід від м. Дніпропетровськ згідно з поданою заявою від 25.02.2016 № 25-02/6".
5. Зазначену постанову державного виконавця Держгеонадра оскаржила до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 03 березня 2017 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
7. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 квітня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.
8. Такі рішення суди мотивували тим, що спірну постанову відповідач ухвалив в межах, на підставі та у спосіб, передбачені законом. Доводи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, полягають у тому, що він не погоджується з судовим рішенням, за яким розпочато виконавче провадження, аніж зі спірною постановою державного виконавця, підстав для скасування якої суди не встановили.
IV. Касаційне оскарження
9. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
10. Свої вимоги обґрунтував тим, що суд, розглядаючи справу № 826/6873/16, вийшов за межі своїх повноважень, по суті, перебравши на себе компетенцію відповідача. Судове рішення у тій справі не відповідає правозастосовній практиці Вищого адміністративного суду України і таке не можливо виконати.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
11. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV; чинний на дату виникнення спірних відносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).