ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2019 року
Київ
справа №811/2322/13-а
адміністративне провадження №К/9901/13431/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Стародуба О.П., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Олександрійської міської ради Кіровоградської області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2016 року (суддя Чередниченко В.Є.) про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №811/2322/13-а за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Олександрійського міськрайнного управління юстиції Куранова Сергія Олександровича про скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2013 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області (далі по тексту - відповідач-1), Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Олександрійського міськрайнного управління юстиції Куранова Сергія Олександровича (далі по тексту - відповідач-2), в якому просив:
- скасувати рішення відповідача-2 від 24 червня 2013 року №3519339 про відмову у задоволені заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності);
- зобовʼязати відповідача-2 зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на частину асфальтного замощення (літера "І") (споруду) загальною площею 6546,35 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року позов ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Олександрійського міського управління юстиції Куранова С.О., Олександрійського міського управління юстиції Кіровоградської області про скасування рішення від 24 червня 2013 року № 3519339 - задоволено.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, Олександрійська міська рада 14 червня 2016 року звернулась до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить поновити строк на апеляційне оскарження зазначеної постанови, посилаючись при цьому на те, що про оскаржене рішення міській раді стало відомо з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 травня 2015 року, де було зазначено про нього.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Олександрійської міської ради на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року у справі № 811/2322/13-а.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване пропуском Олександрійською міською радою річного строку звернення до суду, встановленого положеннями абзацу 3 частини 4 статті 189 КАС України. Суд також вказав на те, що заявником апеляційної скарги не наведено будь-яких вагомих та непереборних обставин, які могли б слугувати обґрунтованими поясненням не зверненню відповідача-1 протягом більш, ніж двох років за отриманням копії судового рішення та не оскарженням останнього.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Олександрійська міська рада подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2016 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник наголосив на тому, що Олександрійська міська рада була позбавлена права брати участь у розгляді справи №811/2322/13-а у Кіровоградському окружному адміністративному суді, оскільки суд першої інстанції всупереч вимог КАС України не залучив її до участі у справі, хоча оскаржуване рішення стосувалось її прав та інтересів, оскільки внаслідок прийнятого рішення заявник касаційної скарги втратив право власності на користування земельною ділянкою. Наголошено на тому, що копію рішення суду першої інстанції від 05 серпня 2013 року Олександрійською міською радою було отримано лише 08 червня 2016 року після надіслання запиту державному реєстратору управління дозвільно-погоджувальних процедур та адміністративних послуг. Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що асфальтобетонне покриття відноситься до обʼєктів нерухомого майна, оскільки останнє не є окремою будівлею чи спорудою, не являється окремим інвентарним обʼєктом, а є невідʼємною частиною цілісного комплексу будівель та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Інші учасники справи правом на додання заперечень на касаційну скаргу не скористались.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 4 статті 189 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній на час постановлення оскарженої ухвали апеляційного суду) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого субʼєкта владних повноважень подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
Вищезазначена норма статті є імперативною і не встановлює будь-яких винятків щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження після спливу річного строку з дати оголошення рішення суду для субʼєкта владних повноважень. Втім, аналіз вказаної норми процесуального закону дає підстави для висновку про те, що законодавець, встановивши можливість застосування такого присічного строку, виходив з безпосередньої обізнаності учасника справи - субʼєкта владних повноважень, про наявність відповідного судового провадження.
В подальшому, такий підхід було застосовано законодавцем у положеннях статті 299 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року).
Так, згідно з частиною другою статті 299 КАС України (у чинній редакції) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, субʼєкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги субʼєктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обовʼязки.