ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2019 року
Київ
справа №761/35662/17
адміністративне провадження №К/9901/18410/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Стародуба О.П., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року (суддя Осаулова А.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року (головуючий суддя Карпушова О.В., судді: Епель О.В., Кобаль М.І.) у справі № 761/35662/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобовʼязання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку призначеної пенсії та виплати з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань;
зобовʼязати відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії позивачу із урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, починаючи з 30 листопада 2016 року та виплатити суми недоотриманої пенсії з цього часу.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства, перераховано пенсію без урахування отримуваних додаткових видів грошового забезпечення у вигляді щомісячної додаткової грошової допомоги, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року, позов задоволено частково. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії із врахуванням відповідних грошових допомог у її розмірі, протиправними. Зобовʼязано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 08 вересня 2017 року, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до вимог частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", враховуючи виплачене грошове забезпечення за 24 місяці перед звільненням зі служби: грошову допомогу на оздоровлення в сумі - 11 350,69 грн., матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в сумі - 4 040,06 грн., щомісячної додаткової грошової винагороди в сумі - 61 093,01 грн., згідно довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України за №305/637 від 08 вересня 2017 року та провести виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсії. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року в частині визначення дати здійснення дій зобовʼязального характеру, а саме здійснити перерахунок та виплату пенсії з 30 листопада 2016 року, а не з 08 вересня 2017 року.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що право на отримання пенсії позивач набув після звільнення з військової служби після демобілізації, тобто з 30 листопада 2016 року, а відтак і перерахунок пенсії із урахуванням додаткових видів грошового забезпечення має здійснюватись саме з цієї дати.
Відповідач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Вирішуючи спір між сторонами, судами встановлено, що ОСОБА_1 з 29 вересня 2011 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Розрахунок пенсії в сумі - 3459,99 грн. був обчислений виходячи з посадового окладу - 1175 грн., окладу за військове звання - 130 грн., процентна надбавка за вислугу років - 456 грн. та середньомісячної суми додаткових видів ГЗ за 24 місяці - 3759 грн., а всього - 5521,41 грн.
22 серпня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, оскільки її призначення відбулося без врахування всіх видів грошового забезпечення.
Листом від 05 вересня 2017 року №20973/03/Б-1836 відповідач відмовив в перерахунку пенсії позивачу з огляду на те, що законодавством не передбачено врахування в пенсію таких видів грошового забезпечення як грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, премія, щомісячна додаткова грошова винагорода при звільненні та індексація, а тому підстави для перерахунку пенсії відсутні (а.с.15).
18 вересня 2017 року позивач знов звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, якою просив залучити до його пенсійної справи Довідку Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України за №305/637 від 08 вересня 2017 року про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 липня 2015 року по 29 листопада 2016 року, згідно якої ОСОБА_1 було нараховано: грошову допомогу на оздоровлення в сумі - 11350,69грн., матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в сумі - 4040,56грн., одноразову грошової допомоги при звільненні в сумі - 4812,16грн. та щомісячну додаткову грошову винагороду в сумі - 61 093,01грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що із сум щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань сплачувався єдиний соціальний внесок, а тому такі суми мають бути враховані при призначенні пенсії. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку щодо необхідності виходу за межі позовних вимог для належного захисту прав позивача, задовольнивши позовні вимоги частково в іншій, ніж заявлено позивачем, редакції.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що на час здійснення перерахунку пенсії позивача у відповідача були відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а відтак висновки суду першої інстанції щодо перерахунку пенсії з 08 вересня 2017 року є правильними. Посилання позивача на приписи частини другої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є помилковими, оскільки дана правова норма регулює питання саме щодо подальшого підвищення пенсії за новими документами, що не є предметом даного спору.
Колегія суддів не погоджується з висновками судів з огляду на наступне.
Скаржником рішення судів попередніх інстанцій оскаржено лише в частині строку, з якого має бути здійснено ОСОБА_1 перерахунок пенсії, разом з тим, відповідно до частини 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, з огляду на що колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні справи.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після їх звільнення з військової служби провадиться відповідно до Закону України"Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).