ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2019 року
м.Київ
справа №216/6309/16-а(2-а/216/161/16)
адміністративне провадження №К/9901/23089/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції на постанову Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року (суддя: Сидорак В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року (судді: Чабаненко С.В., Прокопчук Т.С., Шлай А.В.) у справі №216/6309/16-а(2-а/216/161/16) за позовом ОСОБА_2 до Поліцейського роти № 3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції капрала поліції Шаповалова Антона Вікторовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського роти №3 батальйону №3 УПП м. Кривого Рогу ДПП капрала поліції Шаповалова А.В., в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 18.12.2016 року серії АР №726246 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення у звʼязку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати такі судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що постановою Поліцейського роти № 3 батальйону № 3 УПП в місті Кривому Розі ДПП капрала поліції Шаповалова А.В. 18.12.2016 року серії АР №726246 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Відповідно до означеної постанови, в цей день, приблизно о 11 год. 25 хв., керуючи транспортним засобом марки "Нісан Альмера", д.н.з. НОМЕР_1, у м. Кривий Ріг на проспекті Поштовий, позивач не виконав вимогу дорожнього знаку 3.1 "Рух заборонено" з табличкою 7.4.1. та здійснив подальший рух в зону дії знаку, чим порушив п. 3.19 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).
Вважаючи вищеозначену постанову протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, з огляду на що дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність оскаржуваної постанови та, як наслідок, наявність підстав до її скасування. Крім того, зауважив, що оскаржуваною постановою інкриміновано позивачу порушення неіснуючого пункту ПДР України.
За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обʼєктивне зʼясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обовʼязок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення зʼясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.