ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2019 року
Київ
справа №761/23025/16-а
адміністративне провадження №К/9901/34342/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Стародуба О.П., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 10 жовтня 2016 року (головуючий суддя Малинников О.Ф.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року (головуючий суддя Пилипенко О.Є., судді: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі №761/23025/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобовʼязання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (надалі також - відповідач, Головне УПФ), Київського міського військового комісаріату (надалі також - Київський МВК), в якому просив:
визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо не врахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні при обчисленні розміру основної пенсії з 27 грудня 2005 року виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою перед звільненням зі служби;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не здійснення позивачу призначення (перерахунку) розміру пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні з 27 грудня 2005 року виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою перед звільненням зі служби;
зобовʼязати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати позивачу основної пенсії починаючи з 27 грудня 2005 року виходячи із розміру грошового забезпечення за грудень 2005 року в сумі 2536,15 грн., що включає грошове забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням в сумі 2087,08 грн. та виплачену грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову винагороду, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 449,07 грн. та здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю не включення Головним УПФ при нарахуванні пенсії позивачу додаткових видів грошового забезпечення, таких як індексація, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, а також одноразова грошова допомога при звільненні, хоча позивач отримував їх перед звільненням та з них утримувався єдиний внесок на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року адміністративний позов в частині періоду з 27 грудня 2005 року по 23 грудня 2015 року залишено без розгляду.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Зобовʼязано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати основної пенсії ОСОБА_1 за період починаючи з 23 грудня 2015 року по 23 червня 2016 року виходячи із розміру грошового забезпечення за грудень 2005 року в сумі 2536,15 грн., що включає грошове забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням в сумі 2087,08 грн. та виплачену грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову винагороду, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 449,07 грн. та здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат. В позовних вимогах про: 1) визнання протиправними дії Київського МВК щодо не врахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні при обчисленні розміру основної пенсії з 27 грудня 2005 року виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою перед звільненням зі служби; 2) визнання протиправною бездіяльність Головного УПФ щодо не здійснення призначення (перерахунку) розміру пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні з 27 грудня 2005 року виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою перед звільненням зі служби - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та викладено її резолютивну частину в наступній редакції: "Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо не врахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні при обчисленні розміру основної пенсії з 27 грудня 2005 року виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою перед звільненням зі служби. Зобовʼязати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати позивачу основної пенсії ОСОБА_1 з 23 грудня 2015 року виходячи із розміру грошового забезпечення за грудень 2005 року в сумі 2536,15 грн., що включає грошове забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням в сумі 2087,08 грн. та виплачену грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову винагороду, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 449,07 грн. та здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.". В решті постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року залишено без змін.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил України.
Відповідно до наказу заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 20 грудня 2005 року № 66 позивача звільнено з військової служби у запас (за станом здоровʼя) та виключено зі списків особового складу військової частини згідно з наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 26 грудня 2005 року № 78.
За вислугою років позивач набув права па пенсійне забезпечення з 27 грудня 2005 року з розміру грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою перед звільненням.
Позивач перебуває на обліку в Головному УПФ та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
ОСОБА_1, одночасно із зверненням до суду із цим позовом, звернувся до Головного УПФ із письмовою заявою від 23 червня 2016 року вх. № К 1378 в якій просив здійснити йому перерахунок пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні.
На вказане звернення позивача Головне УПФ надало позивачу відповідь листом від 12 липня 2016 року № 13325/03/К-1348, згідно якої у здійсненні перерахунку пенсії останньому відмовлено. Зокрема, з тих підстав, що ст. 43 Закону №2262-ХІІ не передбачено врахування до складу грошового забезпечення при обчисленні пенсій таких видів грошового забезпечення, як грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову винагороду, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, а тому мають бути враховані при обчисленні пенсії. Відмовляючи в задоволенні вимог про визнання протиправною бездіяльність Київського МВК та Головного УПФ, суд вказав, що позивач до відповідачів протягом 2008-2016 років офіційно з питанням про перерахунок його пенсії не звертався. При цьому, відповідь на єдине звернення позивача від 23 червня 2016 року вх. № К 1378 надана йому відповідачем вчасно, а тому суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість вимог в цій частині.
З висновками суду в частині відмовлених позовних не погодився апеляційний суд, вказавши, що призначення пенсії позивачу відбулося у 2005 році та обчислено її розмір Київським міським військовим комісаріатом. Тобто, саме ним при призначенні позивачу пенсії та обрахунку її розміру при звільненні було протиправно не враховано грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову винагороду, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні. Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нової про задоволення позовної вимоги про визнання дій Київського міського військового комісаріату протиправними.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанції, Головне УПФ подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що у постанові Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, наведено вичерпний перелік додаткових видів оплати праці, серед яких відсутні ті складові, які позивач просить врахувати для обчислення пенсії. Тому на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін. Вказує, що висновки судів відповідають, зокрема, правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 10 березня 2015 року (справа №21-70а15) щодо застосування у подібних цій справі правовідносинах положень статті 9 та частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).