ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2019 року
Київ
справа №806/2450/16
адміністративне провадження №К/9901/41455/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Новоград-Волинського каменедробильного заводу на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинський каменедробильний завод" до Новоград-Волинської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України в Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" звернулося до Новоград-Волинської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України в Житомирській області з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.03.2016 № 0000181400 про нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій в сумі 101 586,79 грн, зокрема пені в сумі 104 416,79 грн на підставі статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та штрафу в сумі 170 грн на підставі статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що контролюючий орган протиправно застосував до позивача адміністративно-господарські санкції за закінченням строків, встановлених у статті 250 Господарського кодексу України.
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 13.03.2017 позов задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення від 01.03.2016 № 0000181400.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган протиправно нарахував позивачу пеню за закінченням строків застосування адміністративно-господарських санкцій, визначених у статті 250 Господарського кодексу України.
Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.09.2017 скасував постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2017 та відмовив в задоволенні позову.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин не застосовуються положення статті 250 Господарського кодексу України в силу обмеження, що містить частина друга цієї статті. Правопорушення мало місце у 2015 році, а 01.01.2011 статтю 250 Господарського кодексу України доповнено частиною другою, в якій прямо передбачено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах строків, визначених у пункті 102.1 статті 1-2 Податкового кодексу України.
ТОВ "Новоград-Волинський каменедробрильний завод" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, надав неправильну правову оцінку обставинам справи. Зазначає, що контролюючий орган нарахував позивачу пеню за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності після закінчення строків, визначених у частині першій статті 250 Господарського кодексу України. Податкове законодавство розмежовує поняття штраф та пеня, а у статті 250 Господарського кодексу України йдеться про штрафні санкції. Окрім того, санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 № 15-93, не підлягають застосуванню, оскільки органи державної податкової служби не мають таких повноважень.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.11.2017 відкрив касаційне провадження.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 05.04.2019 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 09.04.2019.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для нарахування позивачу відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2016 № 0000181400 пені в сумі 101416,79 грн є висновки контролюючого органу, викладені в акті від 12.02.2016 № 90/06-15-22-018/37808240, про порушення вимог статті 1 цього Закону, що полягало у порушенні строків надходження валютної виручки за експортними контрактами:
від 19.03.2014 № 7-М-4 з нерезидентом - ТОВ "Лідія" (покупець, Російська Федерація), згідно з яким позивач (продавець) поставив покупцю щебінь природний (гранітний) для будівельних робіт, виробів, конструкцій, робіт за митними деклараціями (МД): від 04.11.2014 № 101040000/2014/009851 в загальній сумі 532354 рос. рублів; від 06.11.2014 № 101040000/2014/009933 в загальній сумі 665910 рос. рублів; від 11.11.2014 № 101040000/2014/010038 в загальній сумі 550830 рос. рублів. Валютна виручка за цим контрактом в сумі 532354 рос. рублів надійшла на валютні рахунки позивача з порушенням 90-денного строку на 48 днів, в сумі 665910 грн - на 46 днів та в сумі 550830 грн - на 41 день;
від 18.03.2014 № 4-М-4 з нерезидентом - ООО "Первая Гранитная Компания" (покупець, Російська Федерація), за яким продавець поставив покупцю щебінь природний (гранітний) для будівельних робіт, виробів, конструкцій, робіт за митними деклараціями (МД): від 19.12.2014 № 101040000/2014/011157 в загальній сумі 502281 рос. рублів; від 13.01.2015 № 101040000/2014/000152 в загальній сумі 171864 рос. рублів. Валютна виручка за цим контрактом в сумі 273846 рос. рублів надійшла на валютні рахунки позивача з порушенням 90-денного строку на 70 днів, в сумі 171864 грн - на 45 днів.
Окрім того, за оскаржуваним податковим повідомленням-рішення до позивача застосовано штрафна санкція в сумі 170,00 грн на підставі пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 15.02.1993 № 15-93 за порушення вимог статті 9 цього Декрету, що полягало у недекларуванні валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на час виникнення відносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Згідно з пунктом 1 постанови Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 03.03.2016 № 140 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.