ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2019 року
Київ
справа №826/2471/16
адміністративне провадження №К/9901/1209/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гімона М.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської Олени Степанівни, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка Владислава Сергійовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання бездіяльності протиправною та зобовʼязання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Горяйнова А.М, Кузьмишиної О.М., Коротких А.Ю. від 30 листопада 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської Олени Степанівни (Уповноважена особа Фонду, відповідач 1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка Владислава Сергійовича (Уповноважена особа Фонду, відповідач 2), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, відповідач 3) за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", третя особа), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо невнесення Позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку НОМЕР_1 на розрахунково-касове обслуговування, укладеного 16 жовтня 2008 року між ТОВ фірма "Ізоляція-К", і.к.22044280, та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит";
- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не внесення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку НОМЕР_1 на розрахунково-касове обслуговування, укладеного 16 жовтня 2008 року між ТОВ фірма "Ізоляція-К", і.к.22044280, та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит";
- зобовʼязати Уповноважену особу включити позивача до переліку вкладників ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку НОМЕР_1 на розрахунково-касове обслуговування, укладеного 16 жовтня 2008 року між ТОВ фірма "Ізоляція-К", і.к.22044280, та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит";
- зобовʼязати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку НОМЕР_1 на розрахунково-касове обслуговування, укладеного 16 жовтня 2008 року між ТОВ фірма "Ізоляція-К", і.к.22044280, та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у розмірі 168 871,11 грн.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю відмови Уповноваженої особи Фонду у включенні позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, оскільки на підставі договору уступки права вимоги позивач набув право вкладника в банку, на якого відповідно до статті 1058 ЦК України розповсюджується дія договору банківського вкладу в частині переуступленої суми.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року, позов задоволено частково, зокрема:
- визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" Чернявської Олени Степанівни щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині невключення ОСОБА_2;
- зобовʼязано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка Владислава Сергійовича включити інформацію про ОСОБА_2 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" були відсутні підстави для невключення позивача до переліку осіб, які мають право на відшкодування суми вкладу у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року задоволено апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду, скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року, прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.
Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у розумінні статті 2 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником банку є ТОВ "Фірма "Ізоляція-К", а не ОСОБА_2, який не укладав договору банківського вкладу, а лише набув право вимоги на кошти за вкладом згідно договору про відступлення права вимоги, тому положення абзацу 1 частини першої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на нього не поширюються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 10 січня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/2471/16 витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам подати відзив на касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Гімона М.М. та Коваленко Н.В.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Ізоляція-К" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 16 жовтня 2008 року був укладений договір № 2600.7.0.1273088.01 на розрахунково-касове обслуговування. Згідно умов вказаного договору на рахунку ТОВ "Ізоляція-К" у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" розміщено кошти у сумі 168 871 грн 11 коп.
Між ОСОБА_2 та ТОВ "Ізоляція-К" був укладений договір уступки прав вимоги від 29 серпня 2015 року. Згідно з вказаним договором ТОВ "Ізоляція-К" передало ОСОБА_2 право вимоги до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", що належить йому за договором від 16 жовтня 2008 року.
Постановою Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було віднесено до категорії неплатоспроможних, а постановою від 17 грудня 2015 року № 898 - відкликано банківську ліцензію.
Позивач 15 грудня 2015 року засобами поштового звʼязку направив директору-розпоряднику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заяву, у якій просив повернути кошти, право вимоги яких він набув на підставі договору уступки прав вимоги від 29 серпня 2015 року, однак, йому було відмовлено.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що у силу положень ЦК України позивач набув право на частину грошових коштів ТОВ "Ізоляція-К", розміщених на рахунку у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", відповідно до укладеного у законному порядку договору про відступлення права вимоги, відтак, відмова Уповноваженої особи Фонду щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО є протиправною.
Від учасників справи відзиву або заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субʼєктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субʼєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).