ПОСТАНОВА
Іменем України
09 квітня 2019 року
Київ
справа №817/776/14
адміністративне провадження №К/9901/4123/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року (суддя - Борискін С.А.)
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року (колегія суддів: головуючий суддя - Капустинський М.М., судді - Мацький Є.М., Шидловський .Б.)
у справі №817/776/14
за позовом Приватного підприємства "Продтрейд.ком"
до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2014 року Приватне підприємство "Продтрейд.ком" (далі - Підприємство) звернулось в Рівненський окружний адміністративний суд з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному від 22.11.2013 №0000871544 та від 28.02.2014 №0000241501.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило про помилковість висновків ДПІ, що договори, укладені між Підприємством та його контрагентами реально не виконувались.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року, позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 22.11.2013 №0000871544 та від 28.02.2014 №0000241501;
- присуджено на користь Приватного підприємства "ПРОДТРЕЙД.КОМ" з Державного бюджету судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.
Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.
Підприємство відзиву на касаційну скаргу не надало, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в звʼязку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань достовірності нарахування сум відʼємного значення різниці між сумою податкового зобовʼязання і сумою податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого до відшкодування на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за серпень, вересень 2013 року, за наслідками якої складено акт від 12.11.2013.
В акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про порушення Товариством п.198.3 ст.198, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення заявлених сум бюджетного відшкодування за серпень 2013 року на 64 953 грн., за вересень 2013 року на 144 601 грн. та за вересень 2013 року на суму 127 790 грн.
На цій підставі 22.11.2013 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0000871544 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовʼязань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень 2013 року та вересень 2013 року у розмірі 210 544 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 52 636 грн.;
- №0000881544 про зменшення розміру відʼємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 127 790 грн.
Під час адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, рішенням Міністерства доходів і зборів України від 21 лютого 2014 року скасовано податкове повідомлення-рішення №0000881544 та 28.02.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0000241501 про зменшення розміру відʼємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 127 790 грн.
Свої дії щодо прийняття податкових повідомлень-рішень ДПІ обґрунтовує тим, що угоди укладені між Підприємством та його контрагентами реально не виконувались та не були повʼязані із господарською діяльністю позивача.
Задовольнивши адміністративний позов суди попередніх інстанцій послались на те, що документи бухгалтерського обліку позивача за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону та підтверджують реальність виконання укладених між Підприємством та його контрагентами угод. Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.
Питання, повʼязані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість, обчислення обʼєкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобовʼязань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14,44, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.