ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
09 квітня 2019 року
справа №815/6063/14
адміністративне провадження №К/9901/27560/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у складі судді Андрухіва В.В.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у складі суддів Єщенка О.В., Димерлія О.О., Домусчі С.Д.
у справі № 815/6063/14
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (після реорганізації - Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якій просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено податок на доходи фізичних осіб, збільшено податок на додану вартість, застосовано штрафні санкції, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, позов задоволений частково, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 5 березня 2014 року № 0000941701, № 0000951701, № 0003291701, № 0003311701, № 0000921701. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил податкового законодавства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому рішення субʼєкта владних повноважень є неправомірними та підлягають скасуванню.
У грудні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у період з 12 серпня 2013 року по 16 серпня 2013 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 року по 26 липня 2013 року, за результатами якої складено акт від 27 серпня 2013 року № 193/15-17-17-2935716935.
Висновками перевірки встановлено порушення позивачем вимог:
- статей 1, 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субʼєктів малого підприємництва" в частині перевищення обмеження встановленого для платників єдиного податку фізичних осіб (500 тис. грн) та невиконання вимог щодо переходу на загальну систему оподаткування, обліку та звітності з 3 кварталу 2011 року;
- підпункту 177.5.2 пункту 177.5, пункту 177.11 статті 177 Податкового кодексу України, а саме не надано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 3 квартал 2011 року;
- підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме не надано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 1 півріччя 2013 року;
- пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, а саме не забезпечено зберігання первинних документів з питань обчислення і сплати податків та зборів та не надано їх до перевірки;
- підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, а саме подання декларації про майновий стан і доходи за 2011, 2012 роки без розрахунку авансових платежів по податку на доходи фізичних осіб, що призвело до не нарахування та не сплати авансових платежів по податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 64 379,18 грн;
- статті 4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субʼєктів малого підприємництва", а саме не ведення обліку обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) одержаної протягом другого півріччя 2010 року;
- пункту 180.1 статті 180, пункту 181.1 статті 181, підпунктів 183.2, 183.10 статті 183 Податкового кодексу України, а саме неподання, в разі обовʼязкової реєстрації платником податку, реєстраційної заяви в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 40 683 грн.;
- пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України в частині ненадання декларації по податку на додану вартість за період з липня 2011 року по червень 2013 року (за 24 місяці);
- пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині проведення розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій в період з 1 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, з 1 квітня 2012 року по 31 травня 2012 року, що призвело до не проведення через РРО 203 415 грн, суми одержані готівкою від громадян за надані послуги;
- пункту 2.6 статті 2, враховуючи пункт 1.2 статті 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, в результаті чого за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року не оприбутковано готівку в книзі обліку доходів і витрат, отриману від надання послуг населенню на загальну суму 80 000 грн.
На підставі Рішення ГУ Міндоходів в Одеській області про результати розгляду первинної скарги відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 5 березня 2014 року:
- № 0000941701 про застосування за штрафних (фінансових) санкцій у сумі 738952 грн за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";
- № 0000951701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3695750 грн за порушення пункту 2.6 Постанови "Про затвердження Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" за № 637 від 15 грудня 2004 року;
- № 0003291701 про збільшення грошового зобовʼязання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 75615 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 20943,75 грн за порушення вимог підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, підпункту 177.5.1, 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України,
- № 0003311701 про збільшення грошового зобовʼязання по податку на додану вартість за основним платежем на у розмірі 40683 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 33630,75 грн за порушення вимог пункту 180.1 статті 180, пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2., пункту 183.10 статті 183, пункту 203 статті 203 Податкового кодексу України;
- № 0000921701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510 грн за порушення вимог пункту 44.1, 44.3, 44.5 статті 44 Податкового кодексу України.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог та доводів касаційної скарги, перегляду Верховним Судом підлягають рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування податкових повідомлень рішень від 5 березня 2014 року № 0000941701, №0000951701, № 0003291701, № 0003311701.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено що 25 березня 2011 року позивач уклав з громадянами (168 осіб) договір № 28, предметом якого встановлено, що громадяни замовляють та оплачують, а позивач виконує роботи з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам (згідно додатку до договору) у власність для ведення індивідуального садівництва та надає результати зазначеної роботи в строк та на умовах визначених даним договором.