ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
09 квітня 2019 року
справа №815/5845/16
адміністративне провадження №К/9901/36634/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сок Трейд"
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у складі судді Бжассо Н.В.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у складі суддів Романішина В.Л., Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.
у справі № 815/5845/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сок Трейд"
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеський області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сок Трейд" (далі -Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеський області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на додану вартість, з мотивів безпідставності його прийняття.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 4 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовив.
Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем, як субʼєктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обовʼязок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, зафіксовані актом перевірки, у звʼязку з чим визначення позивачу на підставі такого акту до сплати грошових зобовʼязань з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій є правомірним.
У липні 2017 року позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відзив на касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у квітні 2016 року податковим органом проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Товариства щодо підтвердження взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Денера Союз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакто Груп" за листопад 2015 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт від 15 квітня 2016 року № 2454/15-15-14-03/32642016.
Висновками акта перевірки встановлено порушення субʼєктом господарювання пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 1 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 54587,5 грн.
5 травня 2016 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000311403, яким збільшено суму грошового зобовʼязання позивача за платежем податок на додану вартість у розмірі 81882,00 грн, з яких за податковими зобовʼязаннями 54588,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 27294,00 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 жовтня 2015 року між Товариством, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакто Груп", як виконавцем, укладено договір № 3010/15 про надання послуг обслуговування системи безпеки офісу, налаштування системи, перевірки збоїв системи, контроль роботи системи терміном 30-ти календарних днів.
04 грудня 2015 року між ТОВ "Бакто Груп" та ТОВ "Агроінвестплюс" укладено договір про відступлення права вимоги № 0212, згідно якого ТОВ "Бакто Груп" передало ТОВ "Агроінвестплюс" право вимоги за договором обслуговування системи безпеки офісу №3010/15 від 30 жовтня 2015 року.
Суди встановили, що на підставі договору оренди № 5 від 9 грудня 2011 року Товариство орендувало у фізичної особи приміщення для розміщення офісу. Згідно акта прийняття-передачі № 1 від 9 грудня 2011 року обʼєкт оренди передається позивачу з системою пожарної безпеки, системою охорони офісу (сигналізація), системою автоматичного закриття і відкриття дверей, договір укладався терміном дії на один рік.
Для перевірки позивачем надано договір оренди № 6/15 від 1 січня 2015 року та акт прийняття-передачі від 1 січня 2015 року, з якого не вбачається, що обʼєкт оренди передано разом із системою пожарної безпеки, системою охорони офісу (сигналізація), системою автоматичного закриття і відкриття дверей.
У звʼязку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем фактичного отримання від ТОВ "Бакто Груп" послуг обслуговування системи безпеки офісу, налаштування системи, перевірки збоїв системи, контролю роботи системи за договором від 30 жовтня 2015 року № 3010/15, оскільки згідно нового договору оренди № 6/15 від 1 січня 2015 року не вбачається передачі системи безпеки офісу.
В касаційній скарзі позивач стверджує, що система пожарної безпеки, система охорони офісу, система автоматичного закриття і відкриття дверей, які установлені орендодавцем, на сьогоднішній день не демонтовані та надалі функціонують та нерозривно повʼязані з обʼєктом оренди.