ПОСТАНОВА
Іменем України
09 квітня 2019 року
Київ
справа №380/275/17
адміністративне провадження №К/9901/24376/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року (судді Губська Л.В., Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.) у справі за його позовом до управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області (далі - управління ПФУ) про визнання рішення протиправним та зобовʼязання вчинити певні дії, -
встановив:
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати рішення управління ПФУ від 10 листопада 2016 року № 513 протиправним; зобовʼязати управління ПФУ призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ); оформити документи для її виплати з дня звернення.
Суди встановили, що 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.
Управління ПФУ рішенням від 10 листопада 2016 року № 513 відмовило ОСОБА_1 призначити пенсію на пільгових умовах у звʼязку з відсутністю необхідного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці.
Із копії трудової книжки встановлено, що ОСОБА_1 працював електрозварником в періоди: з 16 травня 1984 року по 24 серпня 1985 року; з 20 вересня 1985 року по 05 липня 1993 рік; з 09 серпня 1994 року по 10 жовтня 1994 рік; з 12 жовтня 1994 року по 30 червня 1995 року; з 27 липня 1995 року по 10 березня 1997 рік; з 05 листопада 2003 року по 10 березня 2006 року; з 06 квітня 2006 року по 18 грудня 2006 року; з 18 травня 2007 року по 07 грудня 2007 року; з 01 серпня 2008 року по 07 липня 2009 року.
Не погоджуючись рішенням управління ПФУ, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Тетіївський районний суд Київської області постановою від 17 березня 2017 року позов задовольнив.
Цей суд виходив із того, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівників підприємств, організацій. Тобто позивач не зобовʼязаний контролювати та відповідати за проведення атестації робочого місця, також не зобовʼязаний слідкувати за внесенням відомостей до трудової книжки. Не проведення атестації не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ. Враховуючи, що трудова книжка позивача містить необхідні записи, у позивача наявні підстави для призначення пільгової пенсії, передбаченої пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ, зокрема: вік 55 років, загальний стаж роботи 35 років, з них більше 12 років 6 місяців пільгового стажу, тому рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є неправомірним.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову у задоволенні позову.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи підтверджують пільговий стаж роботи позивача відповідно до списку № 2 в загальному розмірі 10 років 5 місяців 25 днів. Надані позивачем при зверненні за призначенням пенсії документи не підтверджують наявність у нього необхідного спеціального стажу, установленого статтею 13 Закону № 1788-ХІІ (12 років 6 місяців), тому, відмовляючи у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах, відповідач діяв правомірно.
ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції й подав касаційну скаргу про його скасування та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
У касаційній скарзі йдеться про те, що апеляційний суд не врахував, що відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок проведення атестації), відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Інші співробітники підприємства не несуть відповідальність за проведення чи не проведення такої атестації.
Суд взагалі не обґрунтував, чому він не приймає до уваги стаж роботи електрозварником в період з 16 травня 1984 року по 24 серпня 1985 року, який відображений у трудовій книжці. Також стаж з 03 січня 1987 року по 31 грудня 1988 року, наявність якого також відображена у трудовій книжці. Цей стаж здобуто до затвердження Порядку проведення атестації. При цьому апеляційний суд визнав наявність пільгового стажу за період з 20 вересня 1985 року по 31 грудня 1986 року та з 01 січня 1989 року по 21 серпня 1992 року (всього 4 роки 11 місяців 3 дні), який також визнало й управління ПФУ.
Зазначає, що він працював з 20 вересня 1985 року по 20 серпня 1994 року. Зокрема, 20 вересня 1985 року СМУ-14 передано до тресту "Самотлортрубопроводстрой". 01 листопада 1986 року присвоєно 5 розряд електрозварника. 31 грудня 1986 року переведено в потік № 2 треста "СТПС", 03 січня 1987 року прийнято в потік № 2 електрозварювальником 5 розряду. 10 травня 1989 року присвоєно 6 розряд електрозварювальника. 1991-1993 роках відбулась чергова реорганізація підприємства та 20 серпня 1994 року його звільнено за власним бажанням.
Апеляційний суд без жодних обґрунтувань прийняв до уваги як виконання роботи за професією, що передбачена списком № 2 за вказаний період лише з 01 січня 1989 року по 21 серпня 1992 року, що складає стаж 4 роки 11 місяців 3 дні, хоча стаж з 20 вересня 1985 року по 20 серпня 1994 року становить 8 років 11 місяців.
Відповідно до архівної довідки про підтвердження доходів від 04 травня 2016 року відсутні відомості про отримання ним (позивачем) доходів за 1987, 1988 роки. Проте як видно з особової картки від 01 листопада 1986 року № 587 зроблено запис про надання йому (ОСОБА_1Є.) чергової відпустки за 2 роки в період з 19 вересня 1987 року по 25 листопада 1987 року, також 03 січня 1987 року зроблено запис про надання чергової відпустки з 20 травня 1988 року по 23 червня 1988 року, що, на його думку, підтверджує той факт, що він працював та відповідно отримав право на чергову відпустку.