1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



08 квітня 2019 року

Київ

справа №810/4559/15

адміністративне провадження №К/9901/39576/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Дудіна С.О. від 07.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Файдюка В.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В. від 07.02.2017 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "УКпостач" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Приватне акціонерне товариство "УКпостач" (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач/Офіс), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011 № 0001430700, №0001440700.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про помилковість висновків податкового органу про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2011 року в загальному розмірі 100821,97 грн., та щодо завищення бюджетного відшкодування за травень 2011 року на загальну суму 29496,00 грн., оскільки невідображення контрагентами ПрАТ "УКпостач" у податковій звітності податкових зобовʼязань за наслідками господарських операцій із позивачем не може бути підставою для позбавлення права на податковий кредит останнього.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства щодо формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість спростовуються належним чином оформленими документами, а обставини щодо недекларування контрагентами позивача у податковій звітності сум податкових зобовʼязань, що виникли за фактом виконання договорів із позивачем, не можуть розглядатися як доказ недобросовісності останнього.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі Офіс посилається на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги та не надано правову оцінку наданим відповідачем доказам на підтвердження допущення порушення вимог податкового законодавства позивачем, інформації з баз даних автоматизованого співставлення податкових зобовʼязань та податкового кредиту про відсутність даних щодо податкових зобовʼязань з ПДВ контрагентів позивача, а також наявності у деяких з них стану 7 (до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтвердження відомостей), стану 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження), стану 10 (запит на встановлення місцезнаходження).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "УКпостач" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за травень 2011 року відповідачем складено акт від 29.07.2011 №299/07-00/30169718, яким встановлено порушення позивачем: - пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено бюджетне відшкодування у травні 2011 року на суму 29496,00 грн.; - пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2011 року на загальну суму 100821,97 грн.

Висновки податкового органу про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення суми бюджетного відшкодування ґрунтуються на тому, що контрагентами позивача (ДП "Придніпровська залізниця", ТОВ "Нормаізол", ТзДВ "", ТОВ "Нова "Пошта", ФОП Климко М.П., ТОВ "Юнітон", НВКО "Тент",) не відображено у складі податкових зобовʼязань або відображено не в повному обсязі суми податку на додану вартість по податкових накладних, що зазначені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних та додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за травень 2011 року.

Крім того, відповідачем взято до уваги обставини попередньої перевірки позивача за квітень 2011 року, а саме те, що контрагентом Товариства ПП "Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини "Дніпроекономресурси" не відображено у складі податкових зобовʼязань сум податку на додану вартість по податковим накладним, що зазначені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних та додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року.

В свою чергу, податковим органом зазначено про відображення ТОВ "Євросервіс Укрснаб" податкових зобовʼязань по господарським операціям з ПрАТ "УКпостач" за травень 2011 року, однак ТОВ "Євросервіс Укрснаб" має 7 стан (до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтвердження відомостей). Так само й ПП "Електропромсервіс" було відображено у податкових деклараціях з ПДВ за квітень та травень 2011 року податкові зобовʼязання по господарських операціях з позивачем за відповідні періоди, але ПП "Електропромсервіс" має 10 стан (запит на встановлення місцезнаходження), а також ТОВ "Нова-групп" було включено до складу податкового зобовʼязання у податковій звітності за квітень 2011 року суми ПДВ по виписаних позивачу палаткових накладних, однак ТОВ "Нова-групп" має 9 стан (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011: - №0001430700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 29496,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.; - №0001440700, яким позивачу зменшено розмір відʼємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 100822,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звʼязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звʼязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звʼязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовʼязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відʼємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відʼємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобовʼязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок відʼємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.01.2001 між ПрАТ "УКпостач" (одержувач) та ДП "Придніпровська залізниця" (залізниця) укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №ПР/4ДН-11/НЮп-03, за умовами якого залізниця зобовʼязалась надавати одержувачу послуги, повʼязані з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за отримані послуги.

Сторонами погоджено протокол узгодження ставок зборів за виконання робіт та надання послуг залізницею за вільними тарифами (додаток №1 до вказаного договору).


................
Перейти до повного тексту