ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/1717/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
здійснивши перегляд у порядку письмового провадження ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 (судді: Богацька Н. С., Принцевська Н. М., Ярош А. І.)
за касаційною скаргою ОСОБА_4 у справі № 916/1717/17
за позовом Громадської організації "Захист Одеса"
до Споживчого кооперативу "Автостоянка Вимпел-11",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" та Одеської міської ради,
про усунення перешкод і зобовʼязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
1.1. У липні 2017 року Громадська організація "Захист Одеса" (далі - ГО "Захист Одеса") звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Споживчого кооперативу "Автостоянка "Вимпел-11" (далі - СК "Автостоянка "Вимпел-11") про зобовʼязання відповідача усунути перешкоди ГО "Захист Одеса" у здійсненні балансоутримання місць для паркування згідно з договором від 23.05.2017 № 98/К-КР-2017/03-01, за яким Комунальне підприємство "Одестранспарксервіс" (далі - КП "Одестранспарксервіс") уповноважило ГО "Захист Одеса" організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування шляхом звільнення на користь позивача земельної ділянки загальною площею 1 628 м2, розташованої за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 146/4.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач без достатніх правових підстав займає зазначену земельну ділянку та порушує у звʼязку з цим права позивача.
1.2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2017 (суддя Волков Р. В.), з урахуванням ухвали від 06.10.2017 про виправлення описки, позов ГО "Захист Одеса" задоволено. Зобовʼязано СК "Автостоянка "Вимпел-11" усунути перешкоди ГО "Захист Одеса" у здійсненні балансоутримання місць для паркування згідно з договором від 23.05.2017 № 98/К-КР-2017/03-01, за яким КП "Одестранспарксервіс" уповноважило ГО "Захист Одеса" організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів місцях для паркування, шляхом звільнення на користь ГО "Захист Одеса" земельної ділянки загальною площею 1 628 м2, розташованої за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 146/4.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із доведеності матеріалами справи факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки; зʼясував, що у відповідача немає документів, з якими положення земельного законодавства повʼязують виникнення права землекористування, доказів отримання такого права внаслідок правонаступництва відповідачем суду надано не було.
1.3. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2017, СК "Автостоянка "Вимпел-11" звернувся з апеляційною скаргою на це рішення, в якій просив зазначене рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.
1.4. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 (судді: Головей В. М., Гладишева Т. Я., Савицький Я. Ф.) рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2017 залишено без змін із тих самих підстав, а апеляційну скаргу СК "Автостоянка "Вимпел-11"- без задоволення.
1.5. У листопаді 2018 року до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2017 звернулася ОСОБА_4, наголошуючи на залученні її до участі у справі як члена СК "Автостоянка "Вимпел-11" і власника машиномісця АДРЕСА_1. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 просила скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
1.6. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 (судді: Богацька Н. С., Принцевська Н. М., Ярош А. І.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2017 у цій справі, оскільки суд апеляційної інстанції установив, що оскарженим рішенням господарського суду першої інстанції питання про права і обовʼязки скаржника стосовно сторін у справі судом не вирішувалося.
2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
2.1. ОСОБА_4 подала касаційну скаргу на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019, в якій просить скасувати зазначену ухвалу, а справу передати до Південно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду справи, посилаючись на обмеження її права на доступ до правосуддя та порушення судом положень статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, ОСОБА_4 наголошує на порушенні її прав як користувача спірної автостоянки ухваленим у справі рішенням місцевого господарського суду; вважає, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував доказ членства скаржника у СК "Автостоянка "Вимпел-11", та стверджує, що матеріали справи не містять підтвердження наявності такого обʼєкта цивільних прав як автостоянка, розташована за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 146/4.
2.2. Від ГО "Захист Одеса" і СК "Автостоянка "Вимпел-11" відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
3. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
3.1. Переглянувши оскаржену у справі ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
3.2. Ухвалюючи судове рішення у справі, Господарський суд Одеської області, керуючись статтями 20, 22, 23, 24, 125, 126 Земельного кодексу України, статтями 15, 16 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість вимог, викладених у позові, виходячи із того, що спірна земельна ділянка не була відведена і не надавалася у користування відповідачеві; у матеріалах справи немає доказів належного оформлення відповідного права користування спірною земельною ділянкою відповідачем і доказів отримання такого права внаслідок правонаступництва. Отже, відповідач самовільно займає зазначену земельну ділянку.
Із такими висновками місцевого господарського суду погодився і суд апеляційної інстанції, здійснивши апеляційний перегляд справи за апеляційною скаргою СК "Автостоянка "Вимпел-11" і залишивши судове рішення без змін.
3.3. Як уже зазначалося, ОСОБА_4 у порядку положень статті 254 Господарського процесуального кодексу України звернулася з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду від 28.09.2017.
Постановляючи оскаржену у справі ухвалу за наслідками розгляду апеляційної скаргою особи, не залученої до участі у справі, суд апеляційної інстанції надав оцінку викладеним в апеляційній скарзі доводам скаржника та установив, що судовим рішенням від 28.09.2017 питання про права, інтереси та (або) обовʼязки ОСОБА_4 не вирішувалося.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. За змістом частин 1, 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункт 3 пункту 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
4.2. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовʼязків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".