ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 925/372/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
за участю представників:
позивача - Родоман Т.О.
відповідача - Беленкова В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 (головуючий суддя Тищенко А.І., судді Разіна Т.І., Скрипка І.М.) та рішення Господарського суду Черкаської області від 10.07.2018 (суддя Спаських Н.М.) у справі № 925/372/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут"
про стягнення 23 407 771,64 грн,
Історія справи
Короткий зміст вимог
1. У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" (далі - відповідач) про стягнення 23 407 771,64 грн, з яких: 2 510 123,93 грн - 3 % річних, 10 739 132,15 грн - пені, 10 158 515,56 грн - інфляційних втрат.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №17-256-Н від 11.04.2017 через несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу.
Короткий зміст оскаржуваних рішень, прийнятих судами попередніх інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.07.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 485 915,78 грн пені, 124 045,06 грн 3% річних на підставі договору купівлі-продажу природного газу №17-256-Н від 11.04.2017 та 9 149,41 грн судового збору. В решті вимог у позові відмовлено.
2.1. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення покладеного на нього обовʼязку за договором, своє зобовʼязання щодо оплати за поставлений природний газ виконав невчасно в частині, у звʼязку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Також суд вказав, що підписанням спільних протокольних рішень на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, сторони змінили визначений у договорі від 11.04.2017 № 17-256-Н порядок і строк проведення розрахунків за природний газ бюджетними коштами.
3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін з аналогічних підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати в частині, якою відмовлено у стягненні пені у сумі 10 253 216,37 грн, 3% річних у сумі 2 386 078,87 грн та інфляційних втрат у сумі 10 158 515,56 грн та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
5. Оскаржувані судові рішення прийнято за неповного дослідження матеріалів справи та ненадання оцінки доказам, що додані на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст.ст. 526, 629, 631, 654 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 217 Господарського кодексу України, та норм процесуального права - ст.ст. 86, 238, 236 ГПК України.
6. Суди попередніх інстанцій застосували судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду, яка не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки переглянуті судами касаційної інстанції рішення приймались за інших обставин та не містили умов, які викладені у договорі, що є підставою позову.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
7. 26.02.2019 відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому він зазначає про дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наголошує на тому, що підписанням спільних протокольних рішень сторони за взаємною згодою фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за поставлений за договором природний газ, з огляду на що відсутні підстави для застосування санкцій, передбачених умовами договору, та наслідків порушення грошового зобовʼязання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
8. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.04.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" (далі - покупець) уклали договір № 17-256-Н купівлі-продажу природного газу, предметом якого є зобовʼязання продавця передати покупцеві у 2017 році природний газ, який покупець зобовʼязується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
8.1. Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 59 000,000 тис. куб. метрів.
8.2. Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (Офіційний вісник України, 2005, № 2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.
Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
У разі ненадання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
8.3. Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобовʼязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.
8.4. Господарські суди установили, що на виконання умов договору у період з квітня по вересень 2017 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 331 657 032,88 грн, що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу:
від 30.04.2017 на суму 162 755 380,20 грн;
від 31.05.2017 на суму 52 829 877,20 грн;
від 30.06.2017 на суму 29 124 739,99 грн;
від 31.07.2017 на суму 31 771 762,18 грн;
від 31.08.2017 на суму 28 830 811,58 грн;
від 30.09.2017 на суму 26 344 461,73 грн.
Відповідно до розрахунків позивача основний борг за газ відповідачем сплачено повністю.
8.5. Матеріали справи містять низку спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, підписаних ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ТОВ "Черкасигаз Збут", за участі Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Департаменту фінансів Черкаської облдержадміністрації, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.
8.6. Відповідно до вказаних протокольних рішень, за рахунок коштів державного бюджету України між сторонами у справі проводилися розрахунки за поставлений за договором природний газ у такому розмірі: № 2939 від 19.06.17 на суму 80 000 000,00 грн; № 3085 від 19.07.17 на суму 65 000 000,00 грн; № 3297 від 17.08.17 на суму 5 000 000,00 грн; № 3510 від 19.09.17 на суму 10 000 000,00 грн; № 3697 від 19.10.17 на суму 10 000 000,00 грн.
8.7. Господарські суди установили, що позивачем не доведено затримання перерахування коштів за газ, що виділялися на підставі спільних протокольних рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
9. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
10. Спір між сторонами виник з приводу застосування умов п. 6.1 договору та спільних протокольних рішень, якими встановлено різні строки розрахунків за газ і чи впливають умови цих протокольних рішень на право позивача нарахувати відповідачу санкції за порушення строків розрахунків за газ.
11. Згідно із частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовʼязків, зокрема, є договори та інші правочини.
12. В силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовʼязковим для виконання сторонами.
13. За змістом статей 610, 612 цього Кодексу порушенням зобовʼязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовʼязання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовʼязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
14. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовʼязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
15. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовʼязання, на вимогу кредитора зобовʼязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
16. Статтею 7 Господарського кодексу України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
17. Згідно із положеннями частин 1-3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність субʼєктів господарювання є, зокрема, надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій субʼєктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.