ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 907/659/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іршавське АТП 12143"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2018
(головуючий суддя - Зварич О.В., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.)
та рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2018
(суддя Васьковський О.В.)
у справі № 907/659/17
за позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іршавське АТП 12143"
про стягнення 294 750,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1. У вересні 2017 року ПрАТ "Закарпатавтотранс" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ "Іршавське АТП 12143" про стягнення 294 750,00 грн штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язань за договором про надання послуг автостанцією перевізникові №07-06/2 від 18.03.2013.
1.2. Підставою звернення позивача з цим позовом стало невиконання відповідачем у період з 07.07.2016 по 15.08.2017 взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг автостанцією перевізникові №07-06/2 від 18.03.2013, що полягають у зривах рейсів без повідомлення автостанції у кількості 5833 та 31 не заїздах автобусів на автостанції, які передбачені розкладом руху. Розмір штрафних санкцій за 5833 зривів рейсів складає 291 650,00 грн, розмір штрафних санкцій за 31 не заїзд на автостанції складає 3 100,00 грн. Загальний розмір штрафних санкцій за розрахунками позивача складає 294 750,00 грн.
1.3. Правовими підставами позову вказано ст.ст.216, 230, 232 Господарського кодексу України.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
2.1. 18 березня 2013 року між Відкритим акціонерним товариством "Закарпатавтотранс", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Закарпатавтотранс" (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іршавське АТП 12143" (перевізник) на підставі пункту 114 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 (далі - Правила), та Дозволу Державтотрансадміністрації укладено договір №07-06/2 про надання послуг автостанцією перевізникові з додатками, які є його невід`ємною частиною (далі - договір).
Відповідно до п.1.1 договору Власник за завданням Перевізника надає йому на території своїх автостанцій (автовокзалів) комплекс обовʼязкових та передбачених законодавством послуг, повʼязаних з організацією і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом Перевізника, продажем проїзних квитків та квитанцій на перевезення багажу, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформуванням водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідно до вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" і Правил.
Положеннями п.1.2 договору визначено, що Власник надає Перевізникові послуги з обслуговування перевезень пасажирів автобусами за маршрутом (маршрутами), перелік яких наведено у додатку №1, що є невідʼємною частиною цього договору.
2.2. Суди встановили, що впродовж періоду з 07.07.2016 по 15.08.2017 автостанціями позивача надавалися послуги на маршрутах відповідача, зазначених у позовній заяві. Перелік маршрутів Перевізника, організованих Закарпатською облдержадміністрацією, публічно розміщений на офіційному веб-ресурсі Закарпатської ОДА за посиланням http://www.carpathia.gov.ua/ua/615.htm. Перелік маршрутів Перевізника, організованих Іршавською райдержадміністрацією зазначений у повідомленні Іршавської РДА від 06.12.2016 №02-20/2364.
Регулярність виконання пасажирських перевезень на вищевказаних маршрутах визначено розкладами руху.
2.3. Відповідно до пункту 2.3.1 договору Перевізник зобовʼязався здійснювати відправлення свого транспорту виключно з автовокзалів, автостанцій та диспетчерських пунктів, передбачених розкладом руху за певним маршрутом Організатором перевезень. Проводити не рідше одного разу на місяць з Власником звірку взаємних розрахунків (п.2.3.3 договору).
У разі неможливості виконати рейс невідкладно сповістити про це Власника письмово чи за допомогою засобів звʼязку (п. 2.3.4 договору).
Пунктом 2.1.5 договору сторони обумовили, що Власник здійснює диспетчерське управління та організацію прибуття і відправлення автобусів.
2.4. Суди встановили, що сторони уклали ряд додаткових угод до договору, а саме: додаткові угоди № 1 від 11.06.2013; № 2 від 17.09.2013; № 3 від 14.03.2014; № 4 від 29.08.2014; № 4 від 21.01.2015; № 5 від 03.09.2015; № 8 від 03.12.2015; № 9 від 24.12.2015 та додаткова угода № 10 від 07.07.2016.
Додатковою угодою № 10 від 07.07.2016 сторони погодили доповнити договір додатком № 7, який є його невід`ємною частиною. Власник надає перевізникові послуги з обслуговування перевезень пасажирів автобусами за маршрутами та в строки, перелік яких наведено у додатку №7 та інших маршрутах Перевізника, фіксуючи прибуття та відправлення автобусів з/на автостанцію у дорожніх листах Перевізника та диспетчерському журналі Власника, а Перевізник зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів відповідно до умов договору про надання послуг автостанцією перевізникові, розкладів руху та законодавства України (п.2 додаткової угоди).
2.5. Відповідальність Перевізника визначена у п. 4.2 договору. Згідно з п. 4.2.1 договору за зрив рейсу без попередження Власника відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 цього договору та за відсутності форс - мажорних обставин, передбачено сплату Власнику штрафної санкції у розмірі 50,00 грн у приміському сполученні, 50,00 грн у внутрішньообласному сполученні, 100,00 грн у міжобласному сполученні та 100,00 грн у міжнародному та міжобласному сполученні (з використанням автобусів підвищеної комфортності).
За порушення графіку руху у разі прибуття на автостанцію (автовокзал) формування відправлення із запізненням більше ніж на 15 хв., яке викликане форс - мажорними обставинами або станом дорожнього покриття має наслідком сплату Перевізником Власнику 30,00 грн, а у разі не заїзду на проміжну зупинку - 100,00 грн (п.4.2.2 договору).
2.6. 29 серпня 2017 року позивачем скеровано на адресу відповідача письмову вимогу №1087/07-04 про сплату штрафних санкцій, передбачених п.п. 4.2.1 та 4.2.2 договору №07-06/2 про надання послуг автостанцією перевізникові.
Зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для виникнення спору у цій справі.
3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
3.1. Справа розглядалась судами неодноразово.
3.2. Постановою Верховного Суду від 02.05.2018 скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.
Верховний Суд у постанові вказав таке.
Вирішуючи спір у цій справі та задовольняючи позов, суди обох інстанцій не дослідили та не навели правових висновків про те, чи є наведені позивачем довідки-витяги з системи "Сервер Даних" ПАТ "Закарпатавтотранс" тими документами, які б підтверджували порушення відповідачем умов договору щодо зриву ним рейсів та не заїздів на автостанції згідно з розкладами руху у спірний період.
Поза увагою, за висновком суду касаційної інстанції, залишилися листи відповідача від 20.07.2016 №50, від 27.07.2016 №53, згідно з якими відповідач повідомляв позивача про певні обставини, а також електронний диспетчерський журнал відповідача щодо надсилання позивачу відповідних повідомлень. Також суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили наявність повноважень у ОСОБА_4 діяти від імені відповідача під час підписання додаткової угоди від 07.07.2016 №10 до договору.
3.3. За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2018 позов Приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іршавське АТП 12143" 294 750,00 грн та 4 421,25 грн судового збору.
3.4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
3.5. Задовольняючи позовні вимоги, суди дослідили умови наявних у справі договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування: №051504 від 25.09.2015, №011530 від 21.05.2015, №031521 від 12.06.2015 із організатором перевезень та розкладами руху рейсових автобусів відповідача, якими визначено маршрути та графіки руху автобусів.
Суди встановили, що підтвердженням неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань є наявні у справі оригінали квитково-касових документів (чеків) на повернення коштів пасажирам за квитки, які були продані в касах позивача (т. 1, а.с.202, т.т. 2-6, т. 7 до а.с. 247). Крім того, у матеріалах справи відсутні маршрутні (шляхові) листи, обовʼязковість яких обумовлена сторонами у додатковій угоді №10 від 07.07.2016, на яких би були присутні штампи диспетчерських пунктів автостанцій позивача (ставляться при прибутті автобусів на відповідні автостанції).
Виконуючи вказівки Верховного Суду, суди дослідили відомості, внесені у диспетчерський журнал позивача, який ведеться в електронному вигляді за допомогою автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями "Автостанція" (Свідоцтво Міністерства освіти і науки України ВР№00124), яка використовується на підставі договору про передачу науково-технічної продукції №17/2010-86 від 11 жовтня 2010 року та введена в роботу ВАТ "Закарпатавтотранс" наказом №383 від 21 жовтня 2010 року.
При цьому, суди зазначили, що додатковою угодою № 10 від 07.07.2016 до договору диспетчерському журналу надано силу обов`язкового для сторін документа, що фіксує факти виконання перевезень, які мають місце під час виконання укладеного сторонами господарського договору. Таким чином, сторони в договірному порядку погодили, що диспетчерський журнал буде для них документом, що підтверджує відповідні факти, а отже, суди визнали його належним доказом, поданим позивачем в підтвердження обґрунтованості своїм вимог.
3.6. Суди відхилили посилання відповідача на листи №50 від 20.07.2016, № 53 від 27.07.2016 та №60 від 21.09.2016, зазначивши, що вони не спростовують факт встановлений факт порушення умов договору зі сторони перевізника. У листах не зазначено конкретних причин зривів рейсів та (або) форс-мажорні обставини, які унеможливили їх виконання.
У зазначеному аспекті суди також звернули увагу на п. 146 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №176 від 18.02.1997, відповідно до якого автомобільний перевізник має право скасовувати рейси транспортних засобів у разі виникнення обставин, які він не міг передбачити і виникненню яких не міг запобігти.
Взявши до уваги зазначене положення у сукупності з умовами укладеного сторонами договору, суди дійшли висновку, що саме по собі попередження про зрив рейсу без належного доведення існування форс-мажорних обставин не є належною підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання вказаного пункту договору.
3.7. На виконання вказівок Верховного Суду суди також дослідили додаткову угоду №10 від 07.07.2016 до договору, встановивши, що вона дійсно не підписана уповноваженою особою, водночас, в подальшому схвалена відповідачем шляхом прийняття її до виконання.