ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/5723/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.
розглянувши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 (суддя Головкіна К.І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 (головуючий суддя: Дикунська С.Я., судді: Мальченко А.О., Жук Г.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна"
до 1. Публічного акціонерного товариства "Банк "Восток", 2. Міністерства оборони України
про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, зобовʼязання вчинити певні дії,
За участю представників сторін:
позивача - Ландишева С.М. - адвокат,
відповідача 1- Неділько О.С. - адвокат,
відповідача 2- Ніколова В.М - представник,
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Восток" та Міністерства оборони України про визнання банківської гарантії № КГ2016-0088/18-89 від 13.05.2017, виданої ПАТ "Банк "Восток", такою, що не підлягає виконанню, в звʼязку із закінченням строку її дії; зобовʼязання МОУ повернути ТОВ "ТД "Сокар Україна" банківську гарантію № КГ2016-0088/18-89 від 13.05.2017, видану ПАТ "Банк "Восток" на забезпечення виконання Договору № 286/1/17/14 від 16.05.2015 про постачання для державних потреб нафти і дистилянтів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України).
2. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що між сторонами укладено договір про постачання для державних потреб нафти та дистилятів, який передбачав застосування банківської гарантії на суму 2 894 999,95 грн. як спосіб забезпечення виконання зобовʼязань позивача щодо поставки продукції. У звʼязку з повним виконанням позивачем зобовʼязань з поставки продукції, просив задовольнити заявлені позовні вимоги, оскільки відповідач не повернув йому банківську гарантію упродовж пʼяти днів після документального підтвердження належного виконання договірних зобовʼязань, як це передбачено пунктом 11.1.1 договору №286/1/17/14.
3. ПАТ "Банк "Восток" позовні вимоги визнав, вважав їх обґрунтованими.
4. Міністерство оборони України зазначало про неналежне виконання позивачем основного зобовʼязання за Договором постачання, в звʼязку із чим в нього відсутні підстави для повернення банківської гарантії № КГ2016-0088/18-89 від 13.05.2017; вважав, що даний позов є намаганням позивача уникнути відповідальності за порушення строків поставки продукції.
ІІ. Короткий зміст судових рішень
5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, у справі №910/5723/18 позов задоволено повністю. Визнано такою, що не підлягає виконанню банківську гарантію № КГ2016-0088/18-89 від 13.05.2017, видану ПАТ "Банк "Восток", у звʼязку із закінченням строку її дії. Зобов`язано Міністерство оборони України повернути ТОВ "ТД "Сокар Україна" забезпечення виконання Договору № 286/1/17/14 від 16.05.2015 про постачання для державних потреб нафти і дистилянтів (авіаційний газ) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), а саме - банківську гарантію № КГ2016-0088/18-89 від 13.05.2017, видану ПАТ "Банк "Восток".
ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
6. 04.02.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/5723/18 до Касаційного господарського суду.
7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2019 року у справі № 910/5723/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
8. Ухвалою Верховного Суду від 20.02.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 04.04.2019.
9. В судове засідання зʼявилися представники позивача та відповідачів. Представник відповідача 2 просив суд задовольнити касаційну скаргу, судові рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Представник позивача просив суд судові рішення залишити без змін, скаргу без задоволення. Представник відповідача 1 просив суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
10. У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати судові рішення, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
11. Скаржник вказує, що на кінцеву дату постачання 31.05.2017 позивачем поставлено не 100% продукції, як передбачено пунктом 5.5. Договору. При цьому, відповідно до пунктів 11.1.1. та 11.1.2 Договору, якщо є порушення щодо виконання умов зазначеного договору та/або здійснено постачання неналежної якості, забезпечення виконання договору не повертається. Тому, з урахуванням зазначених обставин та положень статей 530, 560, 610 ЦК України та статті 193 ГК України, скаржник вважає, що рішення попередніх інстанцій є неправомірними та підлягають скасуванню.
12. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
13. Від відповідача 1 також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
14. 16.05.2017 між ТОВ "ТД "Сокар Україна" (позивачем, постачальником за договором) та Міністерством оборони України (відповідачем, замовником за договором) укладено Договір № 286/1/17/14 про постачання для державних потреб нафти і дистилянтів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір постачання), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобовʼязався поставити у 2017 році нафти і дистилянтів (авіаційний гас) (лот 4 - паливо для реактивних двигунів ТС-1 або еквівалент, а саме паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1) для потреб МОУ, а замовник - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами відповідно до специфікації, а саме:
найменування продукції - паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-000-6972, 61-003-4718); ГОСТ, ГСТУ, ДСТУ, ТУ - ГСТУ 320.00149943.011-99, ДСТУ 4796:2007);
строк постачання - до 31.05.2017 включно;
одиниця виміру - тонн;
загальна кількість - 2900;
загальна сума вартості продукції в грн. (без ПДВ з витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами) - 48 249 999,17 грн; вартість продукції без ПДВ - 48 249 999, 17 грн; крім того ПДВ - 9 649 999,83 грн; загальна вартість продукції з ПДВ - 57 899 999,00 грн.
Ціна договору, що підлягає оплаті становить 57 899 999,00 грн, в тому числі ПДВ (п. 3.1. Договору постачання).
Відповідно до п. 4.1 Договору постачання розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених договором.
За змістом п. 4.2 Договору постачання постачальник зобовʼязаний надати замовнику після постачання продукції такі документи: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію; акт приймання форма № 4; видаткову накладну; повідомлення підтвердження; копію паспорту якості на відвантажену продукцію; акт приймання-передачі.
За Договору постачання (п. 5.1( продукція постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил Інкотермс 2010. Постачання продукції одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України.
Відповідно до п. 5.2 Договору постачання продукції одержувачам замовника постачальник здійснює виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, які зазначені в рознарядках Міністерства оборони України.
Договір вважається виконаним при умові постачання 100 % продукції (п. 5.5 Договору постачання).
Відповідно до п.п.6.1.1 п.6.1 Договору постачання замовник зобовʼязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленої продукції протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів, передбачених Договором.
За умовами п. 11.1 Договору постачання постачальник забезпечив виконання своїх зобовʼязань в розмірі 5 % від суми Договору (банківська гарантія від 13.05.2017 № КГ2016-0088/18-89, видана ПАТ "Банк "Восток" на суму 2 894 999,95грн).
Договір згідно п. 10.1 набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
В додатку 12.2 до Договору сторони погодили строк постачання - до 31.05.2017.
15. На виконання п. 11.1 Договору, 13.05.2017 з метою виконання забезпечення Договору постачання, між ТОВ "ТД "Сокар Україна" (принципал) та ПАТ "Банк "Восток" (банк) укладено Додатковий договір № КГ-2016-0088/1-89 до генерального договору про надання гарантії № КГ2016-0088/1 від 02.09.2016 (далі - Договір гарантії), за умовами п. 1.1 якого сторони погодили, що банк зобовʼязується за проханням принципала надати безвідкличну непокриту гарантію в сумі 2 894 999,95 грн на користь Міністерства оборони України (бенефіціар).
16. Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів та підтверджено матеріалами справи, на виконання своїх зобовʼязань за Договором постачання позивач у період з травня 2017 по липень 2017 поставив МОУ продукцію на загальну суму 57 899 999,00 грн, що підтверджується видатковими накладними та актами прийому-передачі продукції за вказаний період, наявними в матеріалах справи.
17. 30.11.2017 ПАТ "Банк Восток" отримало вимогу від МОУ № 286/8/7086 від 24.11.2017 про необхідність перерахування банківської гарантії у сумі 2 894 999,95 грн на його користь в звʼязку із порушенням постачальником (ТОВ "ТД "Сокар Україна") Договору № 286/1/17/14 від 16.05.2015 в частині терміну поставки продукції, а листом № 13Ц/2473БТ від 12.12.2017 ПАТ "Банк Восток" відмовило МОУ у задоволенні вимоги щодо сплати банківської гарантії в сумі 2 894 999,95 грн через невідповідність вимоги бенефіціара умовам гарантії, оскільки вимога не містила суті невиконаного (неналежним чином виконаного) принципалом зобовʼязання щодо постачання товару, а саме не зазначена сума невиконаного зобовʼязання, в межах якої гарантія підлягає оплаті.
VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій
18. Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що доказів врегулювання бенефіціаром з банком питання задоволення вимоги №286/8/7086 від 24.11.2017 суду не подано; обставини дотримання позивачем зобовʼязань з поставки продукції за договором підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем в ході розгляду цього спору. Крім того, зазначені факти були предметом дослідження у справі №910/17263/17, а рішенням від 02.11.2017, яке набрало законної сили, встановлено, що позивачем виконано умови договору №286/1/17/14 від 16.05.2017 в повному обсязі, поставлено відповідну продукцію, а відповідачем прийнято таку продукцію без будь-яких зауважень, у звʼязку з чим у Міністерства оборони України виникло зобовʼязання з оплати продукції. Тому, оскільки позивач виконав зобовʼязання з поставки продукції в повному обсязі та без зауважень щодо якості і кількості, а також зважаючи на те, що строк дії гарантії закінчився, місцевий суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню умови підпункту 11.1.1 договору, відповідно до якого відповідач повинен повернути банківську гарантію позивачеві, а сама банківська гарантія є такою, що не підлягає виконанню.
При цьому, місцевим судом досліджені посилання відповідача на те, що звернення позивача до суду з цим позовом є намаганням уникнути відповідальності за порушення строків поставки продукції за договором, проте не розцінені як підстава для відмови у позові, оскільки питання відповідальності за порушення строків поставки продукції у вигляді договірної неустойки має іншу правову природу виникнення та доведення, ніж питання про припинення і повернення гарантії як способу забезпечення виконання зобовʼязань.
Також, місцевий суд не надавав правову оцінку твердженням позивача про зміну істотних умов, що зумовили затримку строків поставки за договором, та висновку Торгово-промислової палати України з цих питань, оскільки наявність чи відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності за договором не стосується заявленого спору та не є предметом дослідження у цій справі, а доводи Міністерства оборони України про те, що станом на кінцеву дату постачання 31.05.2017 позивачем не поставлено 100% продукції відхилено, оскільки згідно з умовами договору обовʼязок замовника повертати постачальнику забезпечення договору не залежить від постачання 100% продукції на кінцеву дату поставки, а повʼязаний виключно з виконанням зобовʼязання поставки за кількістю та якістю.
Крім того, місцевим судом не прийнято до уваги посилання відповідача на пункт 11.1.2. та 11.1.3. договору, згідно яких підставою для повернення забезпечення є виконання всіх умов цього Договору, а якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов цього Договору та/або буде здійснено постачання продукції неналежної якості, забезпечення виконання Договору не повертається, оскільки ці положення договору не вказують, ким та які саме умови договору повинні бути виконанні у визначені строки і які конкретно визначені порушення щодо виконання умов договору повинні мати місце для того, щоб забезпечення договору не поверталося.
19. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- судове рішення у справі №910/17263/17, що набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити, встановленим є факт належного та повного виконання позивачем своїх зобовʼязань за Договором. Відповідно доводи відповідача 2 про порушення умов договору визнано судом апеляційної інстанції безпідставними на необґрунтованими;
- посилання відповідача 2 на те, що звернення позивача до суду з позовом є намаганням уникнути відповідальності щодо порушення строків поставки продукції за Договором, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, оскільки питання понесення відповідальності за порушення строків поставки продукції у вигляді договірної неустойки має іншу правову природу виникнення та доведення, ніж питання про припинення і повернення гарантії як способу забезпечення виконання зобовʼязань;
- апеляційний суд зазначив про те, що з огляду на правову природу інституту відповідальності за порушення негрошового зобовʼязання, його застосування у спірних правовідносинах може бути предметом окремого претензійного та/або судового врегулювання між сторонами;
- доводи позивача про зміну істотних умов, що зумовили затримку строків поставки за Договором, та висновок Торгово-промислової палати України з цих питань не взято до уваги апеляційним судом, оскільки наявність чи відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності за Договором не стосується заявленого спору та не є предметом доказування у даній справі;
- твердження скаржника про те, що станом на кінцеву дату постачання 31.05.2017 позивачем не поставлено 100% продукції, тому банківська гарантія не може бути повернена, є безпідставними та необґрунтованими й відхилені апеляційним судом, так як за умовами Договору обовʼязок замовника повертати постачальнику забезпечення договору не залежить від постачання 100% продукції на кінцеву дату поставки, а повʼязаний виключно з виконанням зобовʼязання поставки за кількістю та якістю. Відповідно не заслуговують на увагу й посилання скаржника на подання ТОВ "ТД "Сокар Україна" позову про внесення змін до Договору (в частині перенесення термінів постачання товару), у задоволенні якого рішенням від 30.01.2018 у справі №910/21804/17 відмовлено;
- позиція відповідача 2, обґрунтована положеннями підпунктів 11.1.2, 11.1.3 Договору також не взята до уваги, оскільки ці пункти не визначають, ким та які саме умови Договору слід виконати у визначені строки, які конкретно порушення умов Договору повинні мати місце для того, щоб забезпечення договору не поверталося.
VІІ. Позиція Верховного Суду
20. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.