ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 923/149/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області
на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Колоколов С.І., Ярош А.І.) та на рішення Господарського суду Херсонського області від 18.07.2018 (суддя Немченко Л.М.)
за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру
до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, ОСОБА_4, Консалтингової фірми "Дебет плюс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега 11"
про визнання недійсним протоколу земельних торгів
за позивача: Навет Ю.А. (довіреність від 04.01.2019)
відповідача -1: Щербина О.В. (довіреність від 02.01.19)
прокурора: Томчук М.О. (посвідчення від 31.07.17),
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора Херсонської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії так кадастру (далі - позивач), уточнивши свої позовні вимоги, просив визнати недійсним рішення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі-відповідач-1), яке оформлено протоколом земельних торгів від 20.07.2016 № 16/07/16 (далі-протокол), згідно якого ОСОБА_4 (далі-відповідач-2) визнано переможцем земельних торгів продажу права оренди розташованої на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області земельної ділянки, площею 80,599 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (далі-земельна ділянка).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протокол є недійсним, оскільки право оренди набуто відповідачем-2, не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.07.2018, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2018, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі заступник прокурора Одеської області просить скасувати вище вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування доводів заявник касаційної скарги посилався на те, що суди не врахували, що у відповідача-2 був відсутній намір на набуття права оренди на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, оскільки придбав він її виключно з метою відчуження на користь іншої особи. При цьому вказує, що відповідач-2 штучно створив фермерське господарство з метою отримання земельної ділянки для її відчуження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега 11" (далі-третя особа), але суди цій обставині оцінки не надали. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно розʼєднав позовні вимоги в окремі провадження, оскільки такі дії суду унеможливили поновлення порушеного права держави в особі позивача.
У відзивах на касаційну скаргу відповідач-1 просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами, згідно з протоколом щодо продажу права оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області від 20.07.2016, відповідача-2 визнано переможцем.
20.07.2016 між відповідачем-1 та відповідачем-2, на підставі протоколу, укладено договір оренди, державну реєстрацію якого вчинено 22.07.2016 за № 15523816.
27.07.2016 відповідач-2 заснував та зареєстрував Фермерське господарство "Ахтуба" (далі-фермерське господарство), до складу якого увійшли громадяни ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13
Згідно з наказами відповідача-1 від 14.09.2016 членам фермерського господарства надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок у розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (паю) із земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, яка перебувала у користуванні відповідача-2 на підставі договору оренди.
Наказами від 26.10.2016 відповідач-1 затвердив проект землеустрою та передав у власність для ведення фермерського господарства відповідні земельні ділянки із присвоєними новими кадастровими номерами, на які 04.11.2016 державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області було зареєстровано право власності.
16.11.2016 на підставі укладених договорів міни, які були укладені між членами фермерського господарства та третьою особою, приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, вчинено державну реєстрацію права власності третьої особи на земельні ділянки, належні членам фермерського господарства. Третьою особою утворено єдину земельну ділянку площею 80,5991 га, якій присвоєно кадастровий номер 6520681800:03:0001:0161, а 14.12.2016 здійснено її державну реєстрацію, 19.12.2016 зареєстровано право власності за третьою особою.
Згідно з договором оренди землі від 01.11.2017, третя особа передала земельну ділянку в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт".
Також встановлено, що 06.02.2017 припинено фермерське господарство "Ахтуба" як юридичну особу.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що проведення всіх етапів земельного аукціону було здійснено у відповідності до вимог законодавства, а тому відсутні підстави для визнання недійсним протоколу.
Проте погодитися з такими висновками судів не можна з огляду на наступне.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким предʼявлено позовну вимогу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 цього Кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у звʼязку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобовʼязання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.