ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 924/349/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора Рівненської області та Хмельницької міської ради
на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дужич С.П., судді Савченко Г.І., Павлюк І.Ю.)
за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд-Інвест"
про внесення змін до договору
за участю:
відповідача: Ткачук Ю.Г. (адвокат)
прокурора: Кравчук О.М. (посвідчення),
ВСТАНОВИВ:
Звернувшись у суд з даним позовом, заступник прокурора Хмельницької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради (далі - позивач), уточнивши свої вимоги, просив внести зміни до договору оренди землі від 09.06.2009 № 040974200125 (далі-договір), який укладено між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембуд-Інвест" (далі - відповідач), а саме викласти пункти 5 та 9 договору, у запропонованій ним редакції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в добровільному порядку не вніс зміни до договору в частині розміру її нормативної грошової оцінки, яка впливає на розмір орендної плати, у звʼязку з чим внесення таких змін до договору підлягає в судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.08.2018 (суддя Танасюк О.Є.), позов задоволено.
Оскарженою постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2018, вказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
У касаційних скаргах прокурор та позивач просять скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилався на те, що висновки апеляційного суду є такими, що не узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, які викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18, від 22.12.2018 у справі № 925/217/18, від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, від 07.06.2018 у справі № 922/518/14.
В обґрунтування доводів касаційної скарги прокурор вказував на те, що апеляційний суд не врахував правових позицій Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 20.02.2018 № 910/10779/17, у звʼязку з чим апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу прокурора відповідач просить залишити без змін вказану постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що апеляційним судом у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги прокурора її не спростовують.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами, 09.06.2009 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди землі № 040974200125, з урахуванням змін, за умовами якого орендар, на підставі рішення 22-ої сесії позивача від 17.12.2008 № 30, прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:18:002:0023, площею 5000 кв.м, під будівництво, яка знаходиться в м.Хмельницькому, по Старокостянтинівському шосе, 5/5а, (далі - земельна ділянка), строком до 17.12.2028.
Пунктом 5 договору, в редакції додаткової угоди від 10.10.2016 № 1356/02, встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 11 889 571,00 грн.
Згідно пункту 9 договору, в редакції додаткової угоди від 10.10.2016 № 1356/02, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно до статті 22 Закону України "Про оренду землі" та розмірі 366 198,84 грн. в рік, що становить 8 (вісім) відсотків під будівництво торгівельних приміщень, 6 (шість) відсотків під будівництво офісних приміщень, 3 (три) відсотки під будівництво житлового масиву від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а на 2016 рік орендна плата за землю складає 363 702,02 грн., що становить 6,8 (шість цілих вісім десятих) відсотка під будівництво торгівельних приміщень, 5,1 (пʼять цілих одна десята) відсотка під будівництво офісних приміщень, 3 (три) відсотки під будівництво житлового масиву від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на відповідний рахунок.
Відповідно до пункту 13 договору розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, в інших випадках, передбачених законом.
Суд першої інстанції встановив, що рішенням позивача від 15.12.2010 № 20 було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Хмельницького.
Листом від 21.11.2017 № 3381/02-01-15 (далі-Лист) позивач звернувся до відповідача, у якому, враховуючи наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (далі-Наказ), яким були змінено коефіцієнти, що застосовуються для обрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок, вказував на необхідність відповідачу привести у відповідність до вимог чинного законодавства нормативну грошову оцінку земельної ділянки шляхом звернення із заявою про проведення розрахунку та виготовлення проекту додаткової угоди до договору.
Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.04.2018 № 18-22-0.33-1410/116-18 (далі-Витяг) нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 25 205 891,00 грн.
Листом від 04.04.2018 № 12-1432-02-10 позивач повідомив прокурора про те, що з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 2018 рік, розмір орендної плати на 2018 рік за використання земельної ділянки складає 776341,45 грн., що становить 8 (вісім) відсотків під будівництво торгівельних приміщень, 6 (шість) відсотків під будівництво офісних приміщень, 3 (три) відсотки під будівництво житлового масиву.
Наполягаючи на задоволенні позову, прокурор вказував на те, що відповідач жодних дій направлених на внесення змін у пункти 5 та 9 договору, з огляду на зміни в законодавстві та нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 2018 рік, не здійснив.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, свій висновок мотивував, зокрема, тим, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для внесення змін до договору в частині визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.
Скасовуючи наведене рішення суду та приймаючи нове, про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що прокурор передчасно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача, не зазначивши причин, за якими позивач не може самостійно захищати свої інтереси у суді, у звʼязку з чим відсутні підстави для представництва прокурором інтересів позивача. Крім того, апеляційний суд послався на те, що суд першої інстанції не зʼясував, чи є зміни нормативної грошової оцінки обовʼязковими для внесення змін у договір та наскільки зміна коефіцієнтів встановлених Наказом, змінює розмір такої оцінки та наскільки вона впливає чи може вплинути на розмір орендної плати.
Проте судові рішення підлягають скасуванню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3); прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).
Згідно частин першої та третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субʼєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже представництво прокурором в суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субʼєкт владних повноважень.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що прокурор не зазначив у позові причин, за якими позивач не може самостійно захищати свої інтереси у суді, у звʼязку з чим відсутні підстави для представництва прокурором інтересів позивача.
Разом з тим із наведених положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором в суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган.
При цьому, як встановлено судом першої інстанції, листом від 21.11.2017 № 3381/02-01-15 (далі-Лист) позивач звернувся до відповідача, у якому, враховуючи наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (далі-Наказ), яким були змінено коефіцієнти, що застосовуються для обрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок, вказував на необхідність відповідачу привести у відповідність до вимог чинного законодавства нормативну грошову оцінку земельної ділянки шляхом звернення із заявою про проведення розрахунку та виготовлення проекту додаткової угоди до договору. Після наведеної дати із встановлених судами обставин справи не вбачається, що позивачем вчинялися інші дії на захист цих інтересів держави і у травні 2018 прокурор звернувся із позовом у даній справі.