ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/9828/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, Л. В. Стратієнко, В. І. Студенець
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019р.
у складі колегії суддів: І. М. Скрипка - головуючий, А. І. Тищенко, Ю. Б. Михальська
та на рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2017р.
суддя: С. А. Ковтун
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар"
до
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат - Захист";
2. Приватного підприємства "Укрєвробудпроект"
про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №19.08.1.2014 від 21.08.2014р.
за участю представників:
від позивача: не зʼявилися,
від відповідача-1: Ванжула Я.В.,
від відповідача-2: Добробут О.Я.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
ТОВ "Яблуневий Дар" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Адвокат-Захист" та ПП "Укрєвробудпроект" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №19.081.2014 від 21.08.2014р., укладеного між відповідачами.
Позов обґрунтований тим, що спірний договір є недійсним, оскільки за ним відступлено право вимоги недійсного зобовʼязання, так як строк договору №28/07 поставки сільськогосподарської плодоовочевої продукції, право за яким було відступлено, закінчився 31.12.2011р., а також сплив строк позовної давності. Позивач стверджує, що оспорюваний договір є договором факторингу, оскільки грошова вимога відступлена безкоштовно.
Доповнюючи підстави позову, ТОВ "Яблуневий Дар" вважає, що оскільки сума відступленого боргу включає податок на додану вартість, відповідач-2 не мав право відступати таку вимогу у звʼязку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ; а відповідач-1, який на момент укладення оспорюваного договору був зареєстрований як платник податку 4 групи, всупереч вимогам Податкового кодексу України не перейшов на загальну систему оподаткування, що повинен був зробити.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.07.2017р. у справі №910/9828/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019р., в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що положення договору №28/07 не містять застереження щодо заборони відступати право вимоги за ним без згоди позивача; спірний договір не є договором факторингу; сплив позовної давності та закінчення дії договору не припиняє зобовʼязання та права вимоги за цими зобовʼязаннями; порушення відповідачами умов податкового законодавства в розумінні цивільного законодавства не є підставою для визнання оспорюваної угоди недійсною.
Судами встановлено, що на момент укладання між відповідачами договору відступлення права вимоги, позивач мав невиконані зобовʼязання перед ПП "Укрєвробудпроект" по оплаті отриманого товару, а тому останнє мало право відступити право вимоги ТОВ "Адвокат-Захист", незважаючи на закінчення строку дії договору поставки.
Суди дійшли висновку, що обираючи такий спосіб захисту як визнання недійсним договору відступлення права вимоги, позивачем не враховано, що майнове право, яке є предметом відступлення за ним, виникло на підставі іншого правочину - договору №28/07, на чинність та існування якого не впливає дійсність спірного договору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ТОВ "Яблуневий Дар", не погоджуючись із судовими рішеннями у даній справі, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги той факт, що правочин вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки ПП "Укрєвробудпроект" не сплатило необхідних податків.
Також вказує, що спірний правочин в порушення ч. 3 ст. 203 ЦК України не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.
У скарзі зазначається про порушення судами норм ст. 514 ЦК України, оскільки не враховано, що строк дії договору №28/07 від 28.07.2011 на день укладення спірного правочину закінчився, а тому відповідач-3 не міг реалізувати своє право на відступлення права вимоги.
Також звертає увагу, що на момент укладення оспорюваного договору відступлення прав вимоги строк позовної давності щодо можливості стягнення відступленого боргу із ТОВ "Яблуневий Дар" минув.
4. Позиції інших учасників справи
ПП "Укрєвробудпроект" у відзиві на касаційну скаргу вважає її необгрунтованою та просить суд залишити без змін оскаржувані судові рішення.
За твердженням відповідача-2, операції по відступленню права вимоги не є обʼєктом оподаткування, допоки не відбудеться фактичного стягнення грошових коштів, а анулювання свідоцтва платника ПДВ не позбавляє права на укладення договору відступлення права вимоги. Також зазначає, що договір укладено з метою настання наслідків, обумовлених ним.
Посилаючись на норми ст. 599 ЦК України відповідач-2 стверджує, що факт закінчення строку дії договору не припиняє зобовʼязальних правовідносин сторін та не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання нею свого обовʼязку. Крім того не припиняє зобовʼязання і сплив строку позовної давності.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
28 липня 2011 р. Хмельницька філія ТОВ "Яблуневий Дар" як покупець та ПП "Укрєвробудпроект" як продавець уклали договір купівлі-продажу №28/07, за яким продавець зобовʼязався передати у власність покупця сільськогосподарську плодоовочеву продукцію, а покупець - прийняти та оплатити її.
Судами встановлено, що у позивача існували невиконані зобовʼязання перед ПП "Укрєвробудпроект" по оплаті отриманого товару згідно договору від 28.07.2011р. №28/07.
21 серпня 2014 р. ПП "Укрєвробудпроект" як первісний кредитор та ТОВ "Адвокат-Захист" як новий кредитор уклали договір №19.08.1.2014 про відступлення права вимоги за договором № 28/07.
Згідно з п. 2 даного договору про відступлення права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора переходить право вимагати від боржника (ТОВ "Яблуневий Дар") належного та реального виконання зобовʼязань по сплаті заборгованості за поставлений товар у розмірі 6 123 737,81 грн. та по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних.
Відповідно до п. 6 договору відступлення права вимоги здійснюється безкоштовно.
6. Норми права, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пʼятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За положеннями ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобовʼязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовʼязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За положеннями ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобовʼязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
7. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови