ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 915/1365/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 (головуючий суддя - Таран С.В., судді: Мишкіна М.А., Поліщук Л.В.)
та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.05.2018 (суддя Коваль С.М.)
за позовом заступника керівника прокурора Миколаївської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та Миколаївської обласної ради
до 1. Миколаївської міської ради
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "ТВМ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_4
про визнання незаконним та часткове скасування рішення міської ради, визнання недійсними свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, витребування майна
за участю:
прокурора: Томчук М.О. (посвідчення від 31.07.17),
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №1 (далі - прокурор) звернувшись в суд з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної ради (далі - позивач-1, облрада) і Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - позивач-2, облдержадміністрація), просив визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради (далі - відповідач-1, міськрада) №4/20 від 13.11.1998 в частині зазначення в додатку 1 обʼєкта комунальної власності по АДРЕСА_1, який підлягає приватизації способом "викуп"; визнати недійсним свідоцтво про право власності територіальної громади м. Миколаєва від 30.12.1998 на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 площею 66,3 кв.м; визнати недійсним договір купівлі-продажу комунального майна від 10.01.1999, укладений між Управлінням майном комунальної власності Миколаївської міської ради та Виробничо-комерційною компанією "ТВМ"; витребувати у ОСОБА_4 (далі - третя особа) на користь територіальної громади сіл, селищ, міст Миколаївської області в особі Миколаївської обласної ради нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, площею 66,3 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майно по АДРЕСА_1 у м. Миколаєві, яке перебувало на балансі та використовувалось Виробничим обʼєднанням "Фармація" (далі - ВО "Фармація"), у 1992 році віднесено до власності області, а тому розпоряджатись останнім мав право лише власник - Миколаївська обласна рада, відтак рішення Миколаївської міської ради №4/20 від 13.11.1998 в частині зазначення у додатку №1 обʼєкта приватизації по АДРЕСА_1 підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а враховуючи те, що на підставі цього рішення міськради та виданого на його підставі свідоцтва про право власності, між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВМ" (далі - відповідач-2) 10.01.1999 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 66,3 кв.м по АДРЕСА_1 у м. Миколаєві, даний договір підлягає визнанню недійсним, а майно - витребуванню від теперішнього власника.
При цьому прокурором зазначено, що строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом не пропущений, оскільки Миколаївська обласна рада та Миколаївська обласна державна адміністрація дізнались про порушення своїх прав лише в червні 2017 року після направлення прокуратурою Миколаївської області відповідного запиту від 13.06.2017.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.05.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані недоведеністю позовних вимог.
У касаційній сказі перший заступник прокурора Миколаївської області просить вказані судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Ці вимоги мотивовано неповним зʼясуванням судами обставин даного спору, зокрема щодо приналежності спірного майна згідно з Переліком державного майна, яке є додатком №1 до рішення виконкому Миколаївської обласної ради народних депутатів №62 від 09.03.1992, до власності області, а тому розпоряджатись останнім мав право лише його власник - Миколаївська обласна рада. Також на переконання скаржника суди помилково врахували рішення Миколаївської міської ради народних депутатів №197 від 22.06.1990, як доказ набуття Житлово-експлуатаційною конторою №2 Центрального регіону (далі - ЖЕК №2 Центрального регіону) у 1991 році права власності на все майно за вказаною адресою, оскільки зазначене рішення не містить ідентифікаційних ознак обʼєкту нерухомості (його площі, літери, за якими цей обʼєкт облікований згідно з інвентарною справою), право власності на яке підлягало оформленню за ЖЕК №2 Центрального регіону. Аналогічно жодним чином не ідентифіковано обʼєкт нерухомості і у реєстраційному посвідченні на право власності від 27.03.1991. Скаржник також звертає увагу на те, що відповідно до довідки ВО "Фармація" №276 від 28.07.1998 станом на 1998 рік на балансі ВО "Фармація" знаходилась будівля по АДРЕСА_1 у м. Миколаєві площею 68 кв.м (літ. "Б"). Вказане, за переконанням скаржника, свідчить, що у 1998 році спірний обʼєкт нерухомості був віднесений до майна ВО "Фармація". З огляду на викладене скаржник наголошує на помилковості висновків судів щодо відмови у позові, що мало наслідком порушення норм матеріального і процесуального права, а також вказує на те, що позов заявлено в межах позовної давності для заявлених вимог.
Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Предметом даного судового розгляду є вимоги прокурора визнати незаконним та частково скасувати рішення міської ради, визнати недійсними свідоцтво про право власності та договір купівлі-продажу, витребувати майно.
Ці вимоги мотивовано перевищенням відповідачем-1 своїх повноважень щодо розпорядження спірним майном шляхом прийняття рішення про його приватизацію, що мало наслідком вибуття майна з законного володіння його власника.
Приймаючи оскаржувані рішення суди виходили з того, що спірна будівля не була включена як окрема одиниця до переліку майна, що є власністю Миколаївської області, а прокурором та позивачами не надано жодного доказу на підтвердження того, що до майнового комплексу ВО "Фармація" входило спірне майно, яке до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №311 від 05.11.1991 та Миколаївською обласною радою рішення №62 від 03.09.1992 щодо розмежування державної власності, було зареєстровано за ЖЕК №2, як комунальною госпрозрахунковою організацією Миколаївської міської ради. Відтак Миколаївська міська рада здійснювала повноваження управління виключно щодо тих обʼєктів, які знаходились на той час у власності територіальної громади м. Миколаєва.
Підстави для скасування прийнятих рішення і постанови у справі відсутні з огляду на таке.
Судами у справі встановлено, що за ЖЕК №2 Центрального району було зареєстровано право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів №197 від 22.06.1990, яким вирішено оформити право власності на будинок по АДРЕСА_1 за ЖЕК №2 Центрального району. Тому Миколаївським бюро технічної інвентаризації 27.03.1991 було видано реєстраційне посвідчення про реєстрацію за Житлово-експлуатаційною конторою №2 Центрального регіону права власності на обʼєкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1
13.11.1998 Миколаївською міською радою прийнято рішення №4/20, яким доповнено перелік обʼєктів комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва, що підлягають приватизації способом "викуп" (додаток №1).
Відповідно до додатку №1 "Перелік обʼєктів комунальної власності групи "А" територіальної громади м. Миколаєва, які підлягають приватизації способом "викуп" до вказаного рішення, нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 (1 поверх) у м. Миколаєві включено до вказаного переліку, як обʼєкт комунальної власності, що підлягає приватизації шляхом його викупу орендарем - Виробничо-комерційною компанією "ТВМ".
На підставі зазначеного рішення 30.12.1998 оформлено свідоцтво про право власності територіальної громади м. Миколаєва на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 у м. Миколаєві, площею 66,3 кв.м.
10.01.1999 між Управлінням майном комунальної власності Миколаївської міської ради (продавець) та Виробничо-комерційною компанією "ТВМ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу комунального майна, за умовами якого продавець зобовʼязується передати у власність покупцю комунальне майно - нежитлове приміщення за літ. "Б", загальною площею 66,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а покупець зобовʼязується прийняти зазначену площу і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та пройти реєстрацію у бюро технічної інвентаризації. Характеристика площі знаходиться у технічному паспорті, який видається бюро технічної інвентаризації і є додатком до цього договору. Передача обʼєкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в триденний термін після нотаріального посвідчення договору. Передача обʼєкта приватизації продавцем і прийняття обʼєкта приватизації покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №107250236 від 12.12.2017 на підставі зазначеного договору за ТОВ "ТВМ" було зареєстровано право власності на спірне майно, яке в подальшому за договором купівлі-продажу №83 від 05.02.2013 було відчужено ОСОБА_5, а останнім на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.04.2016 ОСОБА_4.