ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 914/1797/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 (головуючий суддя - Орищин Г.В., судді: Галушко Н.А., Хабіб М.І.) та на рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2018 (суддя Морозюк А.Я.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квік-Сервіс Плюс"
до Прокуратури Львівської області
про стягнення заборгованості
за участю:
прокурора: Кіцнак П.О. (довіреність від 01.03.19),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Квік-Сервіс Плюс" (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом, просило стягнути з Прокуратури Львівської області (далі - відповідач) 1 136 565, 29 грн. заборгованості.
Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем своїх зобовʼязань з оплати виконаних позивачем підрядних робіт, вартість яких затверджена Актом контрольного обстеження від 13.06.2016.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.09.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2018, позов задоволено частково в розмірі 1 113 919, 00 грн. вартості неоплачених робіт. Місцевий суд, який підтримала апеляційна інстанція, визнав, що позивач був виконавцем підрядних робіт, оплату яких відповідачем не доведено. Однак суд відмовив в решті вимог, оскільки висновком проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи підтверджено виконання робіт саме в межах стягнутої суми.
У касаційній скарзі відповідач просить вказані рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Ці вимоги мотивовано недоведеністю заявлених позовних вимог, оскільки наявність договірних відносин, виконання робіт саме позивачем, сума неоплачених робіт, не підтверджені документально, зокрема у органах Казначейства малим б зберігатись копії відповідних документів, що не досліджено судами.
Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
Спір у даній справі стосується вимоги позивача до відповідача оплатити виконані ремонтні роботи з поточного ремонту приміщень Львівської обласної прокуратури за адресою: м. Львів, проспект Шевченка, 17-19 та поточного ремонту приміщень у Львівській місцевій прокуратурі №3 за адресою: м. Львів, вул. Чупринки, 85, на загальну суму 1 136 565,29 грн., про що складено Акти приймання виконаних будівельних робіт по кожному виконаному договору. Однак за твердженням позивача в лютому 2014 року, під час пожежі в приміщенні прокуратури, було втрачено первинні документи, в тому числі згадані договори та акти приймання виконаних будівельних робіт.
Проте 12.06.2016 за наказом Прокуратури Львівської області від 07.05.2016 №106 "Про проведення вибіркової інвентаризації", комісією у складі заступника прокурора Львівської області (голова комісії), спеціаліста відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових питань Прокуратури Львівської області, головного спеціаліста відділу фінансування та бухгалтерського обліку Прокуратури Львівської області, директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Квік-Сервіс Плюс", виконроба ЗАТ "ПБО Львівміськбуд" та в присутності головного державного фінансового інспектора Державної фінансової інспекції, проведено контрольні обміри окремих найменувань робіт та встановлено, що всього виконано але не оплачено роботи за адресою: м. Львів, проспект Шевченка 17-19 та м. Львів, вул. Чупринки 85, на суму 1 136 565,29 грн., про що комісією складено та підписано Акт контрольного обстеження від 13.06.2016. Листом від 12.01.2017 позивач повідомив відповідача, що заборгованість прокуратури за виконані позивачем будівельні роботи складає 1 136 565,29 грн. Проте вказана заборгованість відповідачем залишилась не оплаченою, що стало причиною звернення з позовною заявою до суду про її стягнення.
Розглянувши даний спір та частково задовольнивши даний позов суди свої висновки мотивували доведеністю позовних вимог в сумі 1 113 919, 00 грн., що підтверджена висновком проведеної у справі експертизи.
Підстави для скасування спірних судових рішень відсутні з огляду на таке.
Зобовʼязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за приписами якої однією з підстав виникнення цивільних прав і обовʼязків є договір.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобовʼязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовʼязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обовʼязку.
Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України, зобовʼязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.