Постанова
Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
Справа №127/20587/14-к
Провадження № 51-7139 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,
секретаря
судового засідання Анзійчук Ю. В.,
за участю:
прокурора Чабанюк Т. В.,
виправданих ОСОБА_2, ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
захисників Чернілевської Р.В., Кашпрук Т.В. (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката Маліцької І. О. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 29 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010010000032, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Жмеринки Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимого;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянки України, уродженки м. Вінниці, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,
кожного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та кожного виправдано у звʼязку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29 березня 2018 року вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачувалися у тому, що вони за попередньою змовою вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, за таких обставин.
Приблизно восени 2008 року ОСОБА_2 познайомився з ОСОБА_6, яка на той час перебувала в Ізраїлі та мала намір придбати приватний будинок в м. Вінниці і повідомив їй в телефонній розмові, що є директором агентства нерухомості "Мажор дом" та має пропозицію щодо купівлі-продажу будинку.
Приблизно у середині грудня 2008 року ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_6, та повідомив що є власником одноповерхового цегляного будинку за адресою: АДРЕСА_3, який придбано в кредит в банку "Надра", при цьому повідомив, що сума кредиту складає 68000 доларів США. Для придбання вказаного будинку ОСОБА_6 має внести дану суму в рахунок погашення кредиту за будинок, на що остання погодилась.
14 грудня 2008 року ОСОБА_3, яка була фактично власницею вказаного будинку, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння коштами ОСОБА_6, уклала договір завдатку на суму 1500 доларів США.
В подальшому ОСОБА_6, перебуваючи в приміщенні банку "Надра", що розташовувався в будинку Центрального універмагу м. Вінниці, в присутності ОСОБА_9 зняла зі свого карткового рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 37717 доларів CШA та сплатила на рахунок ОСОБА_3 за НОМЕР_2 з метою погашення кредиту за будинок. Незважаючи на домовленість ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_3, не перерахував вищевказані кошти на рахунок банку "Надра", заволодівши ними шляхом обману.
Виправдовуючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, суд першої інстанції, оцінивши в сукупності досліджені докази, дійшов висновку, що між вказаними особами та ОСОБА_6, склалися цивільно-правові відносини з приводу придбання -продажу будинку.
Також суд встановив, що з обвинувального акту та всіх доказів у справі не вбачається, яку неправдиву інформацію про зазначений будинок та порядок розрахунків за нього повідомлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_3 була власницею будинку, будинок дійсно продавався, перебував у заставі банку з наявною заборгованістю за кредитним договором в сумі, приблизно, 71000 доларів США, що виключає наявність обовʼязкової ознаки шахрайства - способу обману чи зловживання довірою, що також є способом обману з використанням довірливих відносин.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обвинувачувалися у тому, що заволоділи коштами потерпілої і вже в подальшому не виконали домовленості, що не може свідчити про наявність в їх діях ознак злочину, передбаченого ст. 190 КК України, оскільки вони заволоділи зазначеними грошима не способом обману, а не виконуючи свої зобовʼязання та домовленість, що також вбачається зі змісту обвинувального акту.
Одночасно проаналізувавши докази суд констатував, що ОСОБА_3 оформила доручення на потерпілу ОСОБА_6, передала їй всі документи по будинку, в тому числі і кредитний договір, ключі від будинку, отримавши від потерпілої кошти, які відповідно до їх домовленості, мали бути частиною, яку мала отримати саме ОСОБА_3, та яка не мала перераховуватись на погашення кредитної заборгованості.
Також суд встановив, що у кримінальному провадженні за №12013010010000032 підозра ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не предʼявлена, а під час досудового слідства було порушено право обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на захист, з моменту набуття ними статусу підозрюваного участь захисника не була забезпечена.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілої стверджує про незаконність судових рішень щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з підстав однобічності, неповноти, невідповідності висновків суду фактичним обставинам. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК України та за наявності відповідного клопотання не дослідив докази у проваджені, а також всупереч положенням ст. 419 КПК України не перевірив належним чином всі доводи апеляційних скарг сторони обвинувачення та не надав відповіді на них.
На касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_6 -Маліцької І. О. захисниками Чернілевською Р. В., Кашпрук Т. В. подані заперечення в яких вони, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просять залишити без зміни судові рішення щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Чабанюк Т. В. касаційну скаргу представника потерпілої підтримала та просила її задовольнити.