Постанова
іменем України
2 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 332/2858/14-к
провадження № 51-5921км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,
прокурора Матюшевої О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013080020000059, щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1), раніше не судимого,
якого визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у звʼязку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, перебуваючи на підставі наказу від 30 вересня 2009 року № 01-09 К на посаді директора ТОВ "Ярс-2010" (юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1г), будучи відповідальним за організацію бухгалтерського та податкового обліку підприємства, повноту відображення в обліку всіх господарських операцій, правильність віднесення доходів та витрат по відповідним звітним періодам, достовірність та своєчасність нарахування та сплату в бюджет податків, умисно, з метою ухилення від сплати податків у значних розмірах, усвідомлюючи, що товарно-матеріальні цінності від ТОВ "Євростиль ЛТД" і ТОВ "СМТ Аянта-2011" на адресу ТОВ "Ярс-2010" не поставлялися, у період з 1 січня 2012 року по 30 червня 2013 року забезпечив віднесення до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість підприємства суму 703 833,62 грн по господарських операціях з ТОВ "Євростиль ЛТД" та ТОВ "СМТ Аянта-2011", які фактично не мали місце, та в подальшому надав податкові декларації з ПДВ за січень-грудень 2012 року та січень-липень 2012 року до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя, що призвело до несплати в бюджет ПДВ на суму 703 833,62 грн.
Під час судового розгляду суд першої інстанції виправдав ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 212 КК, зазначивши, що жодним належним та допустимим доказом не підтверджено наявності факту умисного ухилення від сплати податку на додану вартість, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в значних розмірах.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає безпідставним висновок суду про недоведеність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Стверджує, що всупереч вимогам ч. 5 ст. 95, ст. ст. 22, 370, 373, 374 КПК у вироку не зазначено мотиви, з яких відкинуто докази обвинувачення, та не надано їм належної оцінки. Вказує, зокрема, що рішеннями судів встановлена фіктивність господарської діяльності ТОВ "Євростиль ЛТД" і ТОВ "СМТ Аянта-2011", що, на думку прокурора, свідчить про відсутність реальних господарських операцій між цими підприємствами та ТОВ "Ярс-2010", директором якого бувОСОБА_1 Посилається й на те, що апеляційний суд не проаналізував та не вказав в ухвалі вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги, при цьому не надав оцінки зібраним у провадженні доказам з додержанням вимог ст. ст. 7, 94, 95, 370 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Матюшева О.В. підтримала касаційну скаргу частково, просила скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Матюшевої О.В., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин (ст. 433КПК).
У п.1 ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно дост. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обʼєктивно зʼясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвʼязку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Також зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК.
Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобовʼязаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.