Постанова
Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 233/4079/16-к
провадження № 51-8459км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,
прокурора Гладкого О.Є.,
захисника
в режимі відеоконференції Гостренко С.Д.,
засудженого
в режимі відеоконференції ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2018 року і ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050380000758, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого - 09 серпня 2005 року вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області за: ч. 2 ст. 121, ч. 2
ст. 296, ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнився 10 листопада 2010 року на підставі постанови Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 02 листопада 2010 року умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 3 місяці 18 днів,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від
12 березня 2018 року засуджено ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Запобіжним заходом ОСОБА_2 залишено тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили і ухвалено, що строк відбування покарання
ОСОБА_2 слід обраховувати з 27 червня 2016 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання за цим вироком зараховано строк попереднього увʼязнення ОСОБА_2 з 27 червня 2016 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по 12 березня 2018 року включно, з розрахунку один день попереднього увʼязнення за один день позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_2визнано винними у тому, що він 26 червня
2016 року приблизно о 15.00, більш точного часу в ході слідства не встановлено разом з ОСОБА_3 перебували поблизу перехресть вулиць Словʼянської та Кримської у м. Костянтинівка Донецької області, де разом вживали спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникла сварка. Під час якої ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного спʼяніння, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3, наніс останньому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09.00 ОСОБА_3 помер у Міській лікарні м. Костянтинівка Донецької області, і зазначені тілесні ушкодження знаходяться в причинному звʼязку з настанням смерті.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну судових рішень у звʼязку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість. Просить при призначенні йому покарання за інкримінований злочин застосувати ст. 69 КК України.
Свої доводи мотивує тим, що судами не враховано конкретні обставини справи та його особу, що в сукупності давало суду, на його думку, підстави для призначення більш мʼякого покарання. Також стверджує про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 121 КК України. Зазначає про порушення його права на захист на стадії досудового розслідування.
Також просить зарахувати йому у строк покарання строк його попереднього увʼязнення до набуття вироком законної сили, тобто по 31 липня 2018 року включно, з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увʼязнення у строк покарання" (далі - Закон №838-VIII).
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу засудженого прокурор просить залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні засуджений та його захисник виступили на підтримку поданої касаційної скарга засудженого.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення поданої касаційної скарга засудженого, а щодо питання зарахування засудженомуу строк покарання строк попереднього увʼязнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України має вирішуватись судом відповідно до вимог ст. 539 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозвʼязаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Такий висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у спричиненні умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3, місцевий суд зробив на підставі сукупності доказів, зібраних та перевірених у судовому засіданні відповідно до процесуального законодавства, зокрема на підставі показань самого засудженого, свідків, а також даних, що містяться у протоколах слідчих дій та інших матеріалах.
Отже, характер заподіяння тілесних ушкоджень, їх кількість і локалізація, механізм завдання підтверджують висновок суду про спрямованість дій ОСОБА_2 на спричинення умисних тяжких тілесних ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3
Стосовно доводів касаційної скарги засудженого про порушення його права на захист є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження.
Так, відповідно до матеріалів провадження досудове розслідування та судовий розгляд проводилися за участю захисників засудженого ОСОБА_2, а тому підстав вважати, що на стадії досудового розслідування було порушено право засудженого на захист, колегія суддів не вбачає.
Доводи засудженого щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та суворість покарання, яке йому призначено, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помʼякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що помʼякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього кодексу.
З мотивувальної частини вироку місцевого суду слідує, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, при обранні виду та розміру покарання ОСОБА_2 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, зокрема, який раніше судимий, у тому числі за скоєння аналогічного злочину, те, що на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, на диспансерному обліку в протитуберкульозному диспансері не перебуває, знаходиться на диспансерному обліку у психіатра Бахмутської установи виконання покарань (№ 6) Донецької області з діагнозом: емоційно-нестійкий розлад особистості з алкоголізацією та гашишепалінням, за місцем проживання характеризується посередньо.
Також врахував поведінку засудженого після скоєння злочину (залишив потерпілого і не викликав швидку медичну допомогу, не звернувся за допомогою до інших осіб, хоча мав таку можливість) та обставину, що помʼякшує покарання - щире каяття і обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного спʼяніння та рецедив злочинів.
Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, суд обґрунтовано призначив засудженому ОСОБА_2 покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 121 КК України.
Колегія суддів вважає, щопризначене ОСОБА_2 покарання, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.ст. 50, 65 КК України.