Постанова
іменем України
4 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 369/10640/16-к
провадження № 51-8012км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Білик Н.В., Кишакевича Л.Ю.
за участю:
секретаря судового засідання Гапона В.О.,
прокурора Парусова А.М.,
захисника ПонураЮ.С.,
засудженої ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 2 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110200002668 за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився та проживає у АДРЕСА_1, раніше судимий, останній раз вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2015 року за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, із застосуванням статей 75, 104 КК України та звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 лютого 2018 року ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим засудженому призначено покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 10 років. На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2015 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_3 залишений у вигляді тримання під вартою.
На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції закону від 26 листопада 2015 року в строк відбуття покарання ОСОБА_3 зараховано строк його попереднього увʼязнення з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі з 20 липня 2016 року до набрання вироком законної сили.
Прийняте рішення щодо процесуальних втрат та долі речових доказів.
Цим же вироком ОСОБА_2 засуджено за ст.198 КК України.
Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за те, що він 18 липня 2016 року приблизно о 14 годині знаходячись на подвірʼї будинку АДРЕСА_2, перебуваючи у стані алкогольного спʼяніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вчинив умисне вбивство ОСОБА_4, заподіявши їй тілесні ушкодження шляхом нанесення пʼяти ударів сокирою в область голови, від яких настала її смерть. Після цього ОСОБА_3, діючи повторно, проник всередину вказаного будинку, де таємно викрав належний ОСОБА_5 телевізор вартістю 7520 грн., належний ОСОБА_6 монітор вартістю 1710 грн. та 6 пляшок пива, а також належний ОСОБА_7 мобільний телефон вартістю 228 грн.
В свою чергу ОСОБА_2, достовірно знаючи, що телевізор та монітор були викрадені ОСОБА_3 за викладених вище обставин, 18 липня 2016 року приблизно о 18 годині збула їх шляхом закладення у ломбард, за що отримала грошові кошти у сумі 3 944 грн., якими розпорядилась на власний розсуд.
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 2 травня 2018 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор Прокопович Р.І. просив скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_3 у звʼязку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Прокурор вважає, що місцевий суд безпідставно зарахував засудженому у строк покарання строк його попереднього увʼязнення починаючи з 21 червня 2017 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі, тобто застосував до цього періоду положення ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року №838-VIII, в той час як правильним є застосування цих положень в редакції Закону від 18 травня 2017 року №2046-VIII. Суд апеляційної інстанції, на думку прокурора, на ці порушення уваги не звернув, належним чином доводи його апеляційної скарги не перевірив та постановив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Парусов А.М. просив задовольнити касаційну прокурора з викладених в ній підстав.
На касаційну скаргу прокурора захисник Понур Ю.С. подав заперечення, у яких просить залишити судові рішення щодо ОСОБА_3 в частині застосування положень ч.5 ст.72 КК України без зміни, однак вийти за межі касаційних вимог прокурора та на підставі ч.2 ст.433 КПК України скасувати ці рішення у частині засудження ОСОБА_2 у звʼязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, закривши провадження щодо засудженої відповідно до ст.440 КПК України.
Під час касаційного перегляду захисник Понур Ю.С. підтримав викладену позицію щодо ОСОБА_2, а також просив в порядку ч.2 ст.433 КПК України помʼякшити призначене ОСОБА_3 покарання.
Засуджена ОСОБА_2 погодилась з позицією захисника Понура Ю.С.
Мотиви суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.185 КК України, як і правильність кримінально-правової оцінки дій засудженого, у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.