Постанова
Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 220/1263/16-к
провадження № 51-8613 км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,
прокурора Гладкого О.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Макєєва О.В. в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 04 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050620000549 за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки смт. Тельманове Донецької області, проживаючої у АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05 березня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 850 грн.
Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_3 730 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 2 000 грн - у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватою у тому, що вона 26 червня 2015 року, приблизно о 13:40, біля підʼїзду № 1 багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, нанесла ОСОБА_3 тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 04 червня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 на підставі ст. 284 КПК України у звʼязку з недоведеністю її вини у вчиненні кримінального правопорушення. Вказує на неповноту та однобічність судового розгляду. Стверджує, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є необґрунтованими, постановленими з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що висновки судово-медичних експертиз є недопустими доказами, оскільки у порушення вимог ч. 2 ст. 102, ч. 3 ст. 223 КПК України експерт не попереджався про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Суд обрав обвинувальних ухил, оскільки не віднісся критично до показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які перебувають у дружніх відносинах з потерпілою, про що сторона захисту наголошувала під час судового розгляду. Крім того, у порушення вимог ст. 242 КПК України не було належним чином встановлено суму заподіяного потерпілій матеріального збитку, а тому цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди судом задоволено безпідставно. Зазначає про порушення порядку проведення досудового розслідування, оскільки протоколи огляду предметів слідчим були складені 09 квітня 2015 року, що раніше самої події злочину, а самі слідчі дії були проведені не уповноваженими особами. Апеляційний суд при залишенні апеляційної скарги захисника без задоволення, належним чином своїх висновків не мотивував та не дав вичерпної відповіді на всі доводи, які були викладені у його апеляційній скарзі, а тому вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
На вказану касаційну скаргу захисника було подано заперечення прокурором Сухарєвою О.В., яка приймала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, а також представником потерпілої ОСОБА_3 - адвокатом Король Т.В. У запереченнях прокурор та представник потерпілої просили залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи на її необґрунтованість, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без зміни.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено в частинах 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав, зазначених у ч. 1 даної статті суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Як убачається з вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України за викладених у вироку обставин, ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених в судовому засіданні. Вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законними та вмотивованими.
Так, суд зробив правильний висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, на підставі показань потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також даними протоколів: проведення слідчого експерименту від 03 липня 2015 року та 12 жовтня 2015 року за участю потерпілої ОСОБА_3, проведення слідчого експерименту від 12 жовтня 2015 року за участю свідка ОСОБА_5, проведення слідчого експерименту від 10 вересня 2015 року та 12 жовтня 2015 року за участю свідка ОСОБА_4, огляду речових доказів від 09 квітня 2015 року, на підставі показань експерта ОСОБА_9, актом судово-медичного дослідження № 100 від 30 червня 2015 року, висновками судово-медичних експертиз № 33/32/29/28/21/100 від 30 вересня 2015 року, № 28/21/100 від 14 вересня 2015 року, № 32/29/21/100 від 30 вересня 2015 року, № 35/33/32/29/28/21/100 від 16 жовтня 2015 року.
Таким чином, зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
У вироку суду у повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Дії засудженої ОСОБА_2, з урахуванням обсягу висунутого обвинувачення, суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 125 КК України.
Доводи касаційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу вироку як доказ винуватості ОСОБА_2 показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, так як вказані свідки перебувають у дружніх відносинах з потерпілою, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і визнані неспроможними, оскільки не знайшли свого підтвердження та спростовані іншими доказами кримінального провадження.
Крім того, на думку колегії суддів, надуманими є доводи захисника про недопустимість як доказів висновків судово-медичних експертиз, оскільки щодо експерта було порушено процедуру попередження його про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обовʼязків.
Зі змісту висновків судово-медичної експертизи № 33/32/29/28/21/100 від 30 вересня 2015 року, № 28/21/100 від 14 вересня 2015 року, № 32/29/21/100 від 30 вересня 2015 року, № 35/33/32/29/28/21/100 від 16 жовтня 2015 року, вбачається, що експерт ОСОБА_9 належним чином повідомлений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385, 387 КК України, про що свідчить його особистий підпис.